fbpx
життєві історії
Ми з чоловіком і трьома дітьми виїжджали з Київщини до знайомих на кілька місяців у Марокко, жили у мусульманській родині. Не скажу, що мені відкрилися якісь незвичайні істини. Але деякі звички ми захопили з собою, вони не змінили життя нашої родини кардинально, але значно його покращили. Друзі й близькі дивуються

Ми з чоловіком і трьома дітьми виїжджали до знайомих на кілька місяців у Марокко, жили у мусульманській родині.

Ми й у мирний час багато подорожували і мені завжди було цікаво вивчати культури інших країн та переймати у їхніх мешканців нові звички. Ще в дитинстві, коли ми з сім’єю гостювали у дядька в Грузії, я зрозуміла, що найцікавіше спостерігати за побутом людей. Інша мова, одяг чи особливості національної кухні – це все на поверхні. Найцікавіше ж можна побачити тільки в побутових, рутинних речах.

Сім’я. яка нас прийняла у Марокко, сповідує іслам. Скажу чесно, до цього в мене були деякі забобони щодо цього, але я вирішила поглянути на це з дослідницькою цікавістю. У результаті у нас налагодилися теплі стосунки, і вони багато чого мене навчили. Тепер. коли ми повернулися, згадую цей час із теплотою.

Не скажу, що мені відкрилися якісь незвичайні істини чи щось таке, що змінює життя. Ні, це скоріше банальні речі, про які раніше я просто не думала. Мені здалося, що це правильні звички. Тому я взяла їх на озброєння. Вони не змінили життя нашої родини кардинально, але значно його покращили.

Мити руки до та після їжі – перша.

Випереджаючи всі коментарі, скажу: мама вчила мене мити руки. Просто в нашій родині не можна сказати, щоб цьому приділяли занадто багато уваги. Головне, щоби мили, коли з вулиці приходили.

У жителів східних країн дещо інше ставлення до цього. За їхніми правилами руки до їжі потрібно мити так, щоб крапельки води залишалися на руках, а після їжі знову мити і витирати насухо.

Мама з тієї родини дуже суворо стежила за цим. Ось і я разом із ними привчилася. Тепер це звичка, яку я навіть не помічаю. Однак саме вона допомогла мені стати більш охайною і зробити чистішим мій побут.

Телефон, ноутбук, стіл – все це стало чистіше. Тепер не потрібно так часто витирати відбитки звідусіль.

Полоскати рот – друга.

Також мусульмани полощуть рота до і після їжі. Мене спочатку здивувала ця звичка, потім заінтригувала. Зрештою я й сама почала так робити. Тільки замість звичайної води використовую ополіскувач. Безумовно, стан ясен покращав у рази, та й запах з рота більше не турбує.

Не дмуть на їжу – теж звичка мусульман.

У дитинстві, коли я скаржилася на те, що їжа надто гаряча, мама казала: «У тебе що, вітру під носом немає?»

Навряд чи від мами в Туреччині можна почути щось подібне. У них взагалі не прийнято дмухати на їжу, про це навіть йдеться в Корані. Тому вони не їдять гаряче, а просто чекають, доки все охолоне.

Думаю, у цьому є сенс. Нехай для мене це не частина релігії, але для організму користь очевидна. Це допомагає їсти повільно, та й не їсти гаряче. На думку медиків, корисно їсти саме теплу їжу. Тож з цією звичкою виходить дотримуватися лікарських рекомендацій.

Їсти маленькими шматочками і не брати їжу, доки не прожував попередню.

Начебто прості правила, але як часто ви самі їх дотримуєтеся? Наприклад, я рідко цього дотримувалася. Завжди швидко їла, ледве не на бігу. Вони ж їдять повільно, добре прожовують. Знову ж таки суцільна користь.

Гігієнічний душ замість туалетного паперу.

Одна з навичок, яка мене вразила найбільше, – це повсюдне використання гігієнічного душу.Я й не знала, що таке буває. Однак у мене вдома тепер теж такий. Мені здається, це зручно, та й банально підвищує рівень гігієни.

Всі ці правила видалися мені корисними. Минуло кілька місяців, як ми повернулися додому, але продовжуємо їх дотримуватися. Так нові звички стали цілком звичайними, і я вже точно про них не шкодую.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com

You cannot copy content of this page