fbpx

Ми з чоловіком Кіндратом живемо у місті, як і його батьки, а ось мої живуть у селі в сусідній області. Діткам нашим зараз 3 і майже 6 років. Вирішили відправити їх на місяць до моєї мами, вони з батьком дуже хотіли побачитися з онуками. Але знаєте, дешевше було злітати на курорт. Я і не уявляла, що воно так обернеться, умайже 50 000 гривень. – Так все прекрасно, не переживай. Тільки в їжі вони у тебе примхливі виявилися, – сказала мені мама на третій або четвертий день

Чесне слово, дешевше було злітати на курорт. Я і не уявляла, що воно так обернеться. Але по-порядку.

Ми з чоловіком Кіндратом живемо у місті, як і його батьки, а ось мої живуть у селі в сусідній області. Діткам нашим зараз 3 і майже 6 років. Вирішили відправити їх на місяць до моєї мами, вони з батьком дуже хотіли побачитися з онуками.

Дуже вдало вийшло, що відвезли малих в останній місяць літа, самі побули там дня чотири, допомогли по господарству і поїхали додому. Я спочатку переживала, вперше залишаю дітей на такий тривалий термін.

– Та що ти переживаєш, тебе ж якось виростили. І з онуками впораємося, якщо що, я тобі подзвоню, – заспокоювала мене мама, випроваджуючи за хвіртку.

Звичайно, ми привезли всі необхідні речі, пакети з їжею, мамі грошей залишили, на продукти там і що ще знадобиться. Мамі дзвонила щодня, дізнавалася, як вони там ладнають, адже для дітей це теж новий досвід.

– Так все прекрасно, не переживай. Тільки в їжі вони у тебе примхливі виявилися, – сказала мені мама на третій або четвертий день.

У сенсі, примхливі? Вдома їли все без якихось примх. Почала я уточнювати. Виявилося, що діти почали крутити бабусю з дідусем на всякі газовані води, солодощі та інші чіпси-нісенітниці. А ті з радістю купували, ми ж грошей залишили. Звичайно, що після такого перекусу вони прості супи їсти вже не будуть.

Дала я мамі настанови, щоб не балувала онуків, а то вони швидко на шию залізуть. Вона пообіцяла, що все буде нормально.

Ще через кілька днів мама подзвонила і, зам’явшись попросила прислати ще грошей. Я здивувалася, бо з запасом залишала грошей. Уточнила, що сталося.

– Та ми тут в райцентр виїжджали, такі костюмчики на них були, їхній розмір і якісні, ну я і купила. Вам все одно знадобляться, в садок там на свято, в школу, – розповіла мама.

Я подумки висловилася незлим тихим словом, оскільки діти ростуть по годинах і до кінця літа просто не влізуть в ці костюмчики. Просто гроші на вітер. Попросила маму погоджувати такі покупки зі мною. Грошей, звичайно, перевела.

Словом, за місяць я переводила грошей мамі на картку не один раз. То вони з’їздили в зоопарк і на атракціони, то малий впустив у воду дідусів телефон, то їм терміново потрібно розплатитися за самокат, який вже привезли, а тут грошей не вистачає. Потім діти захворіли, ліки теж недешеві, плюс мама вітамінів накупила всяких і відвезла їх в платну клініку на прийом…

– А вони у тебе взагалі в курсі, скільки ми заробляємо? Або у них установка, що раз міські, то ложками золотими їмо, доларами підтираємося? – обурювався чоловік.

Я Сашку нагадала, що його батьки, хоч і живуть поруч, інтересу до онуків не виявляють абсолютно. Свекруха там два рази залишалася з дітьми, коли просто ніякого варіанту не було, так досі цю допомогу пригадує. А мої батьки погодилися дітей забрати на місяць.

Потім плавно перейшли до спогадів, хто з батьків більше допомагав.

– Мої батьки в гості приїжджають – завжди понавозять гостинців, закруток, варення. Твої приходять – дай бог рулет якийсь до чаю принесуть. – злилася я.

– Зате мої на ремонт грошей дали, це важливіше, ніж закрутки, тобі так не здається?

– А що ж ти тоді їх поїдаєш, як не в себе, якщо це не важливо?!

Словом, з Сашком ми посварилися відчутно. В результаті помирилися, звичайно, але осад залишився. І від того, що він в чомусь має рацію, і від того, що це перший такий великий конфлікт.

В останні серпневі вихідні забрали дітей додому. Мама витирала сльози, цілуючи онуків, тато теж сльозу пустив, діти ревли, ледве виїхали. Банок нам з собою надавали.

Ось ніби від чистого серця все робили, але грошей на ці канікули пішло стільки, що ми могли всією сім’єю злітати на який-небудь недорогий курорт.

Звичайно, батьки намагалися онукам догодити, а їх кошти такі витрати не дозволяють. Але і ми з чоловіком не мільйонери, щоб за один місяць спускати на дитячий відпочинок такі гроші – майже 50 000 гривень.

Мама просить онуків на наступне літо до неї привезти, але я не впевнена, що це хороший варіант. Але як відмовити так, щоб вони з батьком не образилися, поки не придумала. Адже викладати стільки коштів щоразу я не готова, та й можливості такої просто немає.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено

Фото ілюстративне, з вільних джерел, Ibilingua.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page