У начальства в любимчиках я не ходжу, піддакувати не вмію. Тому у відпустку ходжу зазвичай в лютому. А в цьому році мені пощастило більше, грудень… і я вдома, в компанії відпускних.
Чоловік працює, дитина в садку. Всі бігають, метушаться, змітають з полиць горошок з кукурудзою. А я сиджу вдома і дивлюся телевізор п’ючи какао.
Нічого не віщувало біди? Віщувало. На початку місяця у братової сестри захворіла дочка, яку було вирішено спихнути мені на руки, щоб її батьки на лікарняному гроші не втрачали. Відпустка і чужа хвора дитина? Жахливе поєднання.
А якщо врахувати, що від мене б треба було самостійно вранці забирати племінницю чоловіка, а вечорами, в самий час пік, відвозити її додому, то перспектива була зовсім не весела.
Вмовляли мене всією родиною: сестра чоловіка, її чоловік і свекруха. Я стояла на своєму до останнього. Ні. Мій відпустк – святе. І плювати я хотіла на чужі проблеми. Хто ж винен, що родичі чоловіка забули всім давно відоме прислів’я: «Як відгукнеться, так і відгукнеться тобі».
Рівно рік тому у нас відключили опалення на два дні, щось там зламалося і ремонтували. За вікном – грудень, у будинку – дубак. Свекруха захворіда, демонстративно покашляла в трубку, що не завадило їй на наступний день поїхати в гості до дочки.
Сама свекруха відмазалась турботою про дитину – раптом мій син її дочка заразиться? Чим? А пес його знає. А «хвора» свекруха – не заразна, так вони розсудили? Прихистити нас на пару днів вони відмовилися.
Хоча до того моменту і свекруха до нас приїжджала в гості, залишаючись на пару-трійку днів. І її дочка, як з чоловіком посвариться, до нас бігла і жила, поки її чоловік пробачення не випросить.
Ми з чоловіком на вус намотали. Гроші, що на свято відкладали, витратили на готель і два дні жили там всією сім’єю. Саме тоді до чоловіка доперло, що його сім’я – я і син, а для своїх рідних жінок він так, невеликий спонсор.
Ночівлі свекрухи у нас ми припинили, прямим текстом попросивши їхати додому спати. Після цього їздити до нас свекруха перестала зовсім.
Подарунків на минулий Новий рік, зрозуміло, ми нікому не зробили. Принаймні тих, яких вони очікували. Купили всім по красивій ялинковій іграшці, чисто символічно. Хоча раніше і хороші дорогі іграшки племінниці, і побутову техніку, прикраси свекрусі. У відповідь отримували дірку від бублика.
Чоловікові сподобалося дарувати рідні недорогі подарунки. І на восьме березня його мама і сестра отримали по листівці і сертифікат на 300 грн в магазин парфумерії. А не як того року – дорогущий фен-щітку і мультиварку.
На дні народження нас не покликали, тому ми взагалі нічого купувати не стали. Свекор в свій день народження працював, але йому подарунок ми передали, нам він ніколи нічого поганого не робив.
А сама сестра брата перестала до нас бігати від чоловіка. Один раз подзвонивши, ще в лютому, сказавши що зараз вона приїде після сварки з чоловіком і отримавши відмову, лаятися зі своїм чоловіком вона перестала. Тікати нікуди стало. До матері – не варіант був.
Моя відмова посидіти з дитиною на лікарняному був сприйнятий, як особисту образу всього сімейства. Сестра брата пішла на лікарняний сама, вважаючи втрату грошей і була дуже зла на мене.
Свекруха спробувала отримати цю втрату з мого чоловіка, всіляко йому натякнувши на мою вину в прийдешньому. Чоловік, пам’ятаючи про події минулого року, пішов у глуху оборону: грошей немає, але ви тримайтеся.
Від нас відстали. Образилися. А я продовжила насолоджуватися відпусткою. Зрозуміло, мені було б не важко посидіти з племінницею. Але який привіт, така і відповідь.
А три дні тому свекруха зателефонувала. І трагічним голосом повідомила, що гроші нам на подарунки вона віддала доньці, їй потрібніше. Але ми самі в цьому винні.
На кожне новорічне свято, мій чоловік отримує від матері піну для гоління, онукам бабуся дарує постійні розмальовки або маленькі книжечки. А я, як уже говорила, отримую дірку від бублика.
Віддала дочці гроші – нам на подарунки? Ці копійки? Так, будь ласка!
Свекор був зачеплений нашою зневагою до його дружини і дочки (про відмову посидіти на лікарняному він знав, йому наскаржилися) і запросив сина на зустріч. Вони зустрілися тільки вчора вранці, перед роботами.
І тоді-то з’ясувалася дуже цікава деталь. Перед кожним Новим роком свекор видавав своїй дружині гроші на подарунки. Дуже велику суму. А до нас доходили не потрібні подарунки. «Зекономлені» гроші, свекруха віддавала своїй дочці.
Сам свекор постійно працює, хоч він і на пенсії. Тато чоловіка – сторож на овочевій базі, добу на роботі, добу будинку, з яких спить з 3 дня і до ранку робочого дня. Так що не дивно, що його не застати. Телефони на роботі заборонені, треба територію обходити постійно, а вдома у нього постійно вимкнений звук.
Справедливість була відновлена. Свекор, вислухавши розповідь мого чоловіка, здивувався. В обхід свекрухи, він віддав моєму чоловікові велику суму, в якості подарунка за всі минулі свята мені і онукам. Чоловік не хотів брати, намагався відмовитися, але не вийшло.
Грошам я зраділа, вони ніколи не бувають зайвими. Ми вирішили купити синові гіроскутер, давно просить. І, додавши, взяти новий холодильник. Свій ми з рук купували, старенький.
Свекруха зі своїм чоловіком сперечатися не стала, вона по-своєму тільки робить, коли чоловік не знає. Але ображену невинність вона з себе будує, так мені і сказала, що в її сварку з чоловіком повністю винна я.
А сестра брата, образилася ще більше, що її дочку свекор обділив. І натяками-натяками гроші у нас забрати намагається. Але не бачити їй цих грошей.
А я не знаю, як тепер себе вести з матір’ю чоловіка. Я не очікувала від неї великої любові, але щоб так? Хочу повністю припинити спілкування, мені неприємно навіть з нею по телефону розмовляти.
Одна справа, коли грошей немає, тому купується розмальовки онукові. І зовсім інша, коли гроші їй давали, а вона їх витрачала на свою дочку.
Моя мама каже, що це чужі гроші. Але ж саме ці гроші, які свекор давав своїй дружині на нас, вони таки не чужі, правильно? Або я не правильно міркую?
Фото – ілюстративне.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
