Ми з чоловіком одружені 15 років. У нас 4 дітей. Діти, чоловік і його мама забирають у мене весь вільний час, не можу приділити увагу собі і зайнятися особистими справами.
Ну на приклад, я говорю про те, почитати улюблену книжку, подивитися фільм, сходити в кіно або сходити з подругами на каву в кафе, відвідати басейн, йогу, косметолога, перукаря. Живемо із батьками чоловіка.
Останнім часом я ніби в клітці удома. Цей побут мене з’їдає. Днями мене не було вдома півтори години, чоловік був з найменшою дитиною.
Хоча я попереджала його і свекруху, що йду у справах, вони мені потім почали все вимовляти і претензії свої висувати, що я, мовляв, довго десь ходжу.
Слово за слово і я їм сказала, щоб не підвищували голос на мене. А тут свекруха почала мене дорікати, мовляв, я не поважаю свого чоловіка і її.
Так, звичайно я знаю про повагу і все інше, але просто мене теж зачіпає коли на мене несправедливо накидаються.
У мене немає часу на своє особисте. Я весь час маю відпрошуватися і поспішати повернутися додому. Якщо чесно, мене це так напружує останнім часом.
З чоловіком стосунки холодні. Він хоче турботи уваги з мого боку, я намагаюся, але не особливо виходить.
Чесно – мені не цікаво з чоловіком і його батьками, хочу розвиватися, спілкуватися з іншими цікавими людьми, а вони прагнуть мене закрити вдома.
Чоловік і його мама думають що я горда, але я не горда, просто сама вже заплуталася. Мені здається що я не люблю свого чоловіка більше. Мама каже, щоб я і не думала про розлучення – 4 дітей все таки! Але у мене відчуття, що я живу чуже життя.
Хочеться поради. Звичайно, сім’ю рушити не хочу, але не знаю що робити. Чекаю з нетерпінням ваших думок і порад! Всім дякую!
Фото – авторське.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.
