Ми з чоловіком одружені 33 роки. І знаємо одне одного дуже добре. Так я думала, та й чоловік наперед зазвичай знає, що я зроблю, як відреагую.
Днями ми святкували річницю весілля. Отож вирішили чомусь відзначити саме таку дату – вирішили відзначити, хоч і складні часи, але ж життя одне. Зібрали гостей, до речі, всіх було 33 особи. Свято вийшло чудове.
І один наш спільний багаторічний друг друг підняв тост за мене — за дружину на 100 балів і підійшов до чоловіка і до мене цокнутися персонально. І що видав чоловік? Він сказав, що не 100 балів, а 90. Коли його запитали чому, то він відповів, що я не взяла його прізвище 33 роки тому.
Повисла пауза. Почалися розпитування. Виявляється, всі гості вважали, що я на прізвищі чоловіка. Я ніколи не афішувала і на його прізвище відгукувалася. Звичайно, я пожартувала, перевела розмову на іншу тему, і вечір продовжився.
Я не образилася, а дуже здивувалася. 30 років із лишком тримати в собі образу? Ми ж начебто домовилися тоді, використали вдало те, що прізвища різні ,у бізнесі.
Ніколи мені він у цьому не дорікав. Звичайно, я не побіжу міняти прізвище тепер, на схилі літ. Навіщо? Але було незатишно від його слів. Такий ось сюрприз.
В принципі, у моєму розумінні – це дрібниця. Хоча було бажання розпочати з’ясування стосунків. Навіщо він поставив мене в незручне становище у присутності гостей? Напевно, найправильніше — цю тему не порушувати ще 30 років. Або як далі бути?
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з відкритих джерел, Ibilingua.com.