Ми з чоловіком одружилися 7 років тому, є син 5 років. Жили, як я вважала, щасливо, в достатку. Обоє працюємо, є квартира, авто, щоліта їздимо кудись на відпочинок. Чоловік сина дуже любить.
У мене й на думці ніколи не було, навіть найменшої підозри не виникало, що чоловік чимось незадоволений чи має зв’язок на стороні. Він ніде не затримувався, всі гроші носив у сім’ю, був уважним і люблячим.
По роботі іноді з колегами їздив у відрядження на виробництво у сусідньому місті, бувало, і до тижня його вдома не було. Тоді ми по скайпу спілкувалися щовечора.
А тут у суботу чоловік із сином пішли до зоопарку погуляти, я зайнялася прибиранням.
На очі потрапив щоденник тренувань чоловіка, лежав на підлозі поряд із тренажером. Видно впав із полиці. Купив він його більше року тому, сказав, тренер із клубу порекомендував – так простіше контролюватиме тренування та успіхи.
Чоловік туди регулярно щось записував, я пару разів через плече зазирала – кількість підходів, жимов, мені це не дуже цікаво.
Я підняла цей щоденник, щоб покласти на місце, а звідти випало фото маленької дівчинки – років 3-х зовсім мені незнайомої.
Я розглянула і вирішила поставити, де була, а потім спитати у чоловіка, хто це.
Перегорнула щоденник і майже наприкінці знайшла кілька сторінок, складених особливим чином. Коли я їх відкрила, там було ще кілька фото цієї дівчинки та молодої красивої жінки. А також, мої фото та нашого сина.
Одна сторінка була розділена вертикально навпіл. Зліва зверху написано моє ім’я та сина, праворуч – Вероніка та Оленка. А в першій колонці – перелік почуттів, емоцій та ставлення до мене та цієї Вероніки.
Під моїм та її ім’ям були записані номери телефонів.
Одна з останніх: моє ставлення. У мене – «надоїла», у неї – «дістала».
Те, що я була здивована – нічого не сказати!
Це виходить, що він мене не любить, я йому надоїла, у нього є інша сім’я з дитиною – і коханку цю вона теж не любить!
Я не втрималася, набрала номер цієї Вероніки. Відповів приємний жіночий голос. Я мовчала, вона потім назвала моє ім’я та спитала – це ви дружина?
Загалом, я з’ясувала, що живе вона у тому місті, куди чоловік постійно їздить у відрядження. Зустрічаються вже 4 роки, доньці Оленці 3 роки. Колеги чоловіка знали про його зв’язок, але мовчали.
Він завжди їй обіцяє зі мною розлучитися, оскільки любов до мене пропала. Навіть питав, чи прийме вона нашого сина!
Коли чоловік із сином повернулася, я дитину відправила до сусідського друга, а сама влаштувала допит. Чоловік навіть не відмовлявся. Дуже спокійно сказав:
— Добре, що ти дізналася. Я йду. Хочеш, сама на розлучення подавай, хочеш я.
Зібрав особисті речі і мовчки пішов. Навіть із сином не попрощався. Я ледве пережила це все.
У понеділок виявилось, що чоловік написав заяву на звільнення, навіть не взяв зарплату, сказав, що їде назавжди.
Я впала в депресію, мені вже було байдуже. Все робила на автоматі, добре, що сестра вирішила пожити зі мною, поки не прийду до тями.
Наступної п’ятниці мені зателефонувала ця Вероніка. Я почала на неї кричати, що ще хоче – чоловіка вже забрала!
А вона сказала, що нікого не забирала – він у неї не з’являвся навіть телефон його більше не обслуговується!
Це виходить, що він обох кинув?! Куди поїхав? Невже ще хтось у нього був?
Тепер уже обидві переживаємо і не знаємо, що робити – в поліцію заявляти чи що?
Фото ілюстративне, спеціально для ibilingua.com.