Ми з чоловіком оформили квартиру в іпотеку. Вже чотири роки в нас тотальна економія. Їмо, як не квашену капусту, то тушену. Мене від такого життя вже трясе, тому хочу з Владом розлучитися. Але як це зробити в нашому випадку? Мама каже, щоб я в село з дочкою поверталася, але робити таку послугу чоловіку я не збираюся! Живемо з ним, як сусіди. Але коли ми ту іпотеку виплатимо, мені п’ятдесят стукне.
В нас з чоловіком безвихідна ситуація. Нас по руках і ногах зв’язала виплата по іпотеці.
Ми довгий час після весілля жили з Владом у квартирі його батьків.
Квартира двокімнатна, а в нас ще й донечка народилася. Дуже важко нам жилося. Ще поки я на роботу ходила, то було терпимо, а коли в декреті осіла, то хоч плач.
Владу що, попрацював, дома все готове чекало, відпочив, виспався і зранку знов до праці.
Ось тому коли в нас появився найменший шанс взяти квартиру в іпотеку, ми це зробили.
Ми не зважували, що і як, головне, що під своїм дахом над головою. Квартиру ми взяли трикімнатну, щоб місця всім хватало. В дочки свій куточок, в нас з чоловіком свій, і для гостей місце знайдеться.
Іпотеку ми то оформили, але те, що прийдеться на всьому економити, щоб її виплачувати – не подумали.
Я мовчала, готуючи, образно – капусту, чотири роки. Але це не нормально. Так, я працюю, бо дочка ходить в школу. Але нам ще так жити, економлячи – шістнадцять років.
І все б було добре, та стосунки з чоловіком в нас зійшли нанівець. Я не знаю, чи то тільки в нас, але ми перестали кохати один одного. Живемо ми вже більше як рік, як сусіди. Я навіть зі спальні перебралася в гостьову кімнату, щоб не бачити і не чути цю людину.
Я б давно подала на розлучення, але нас пов’язує іпотека.
Я платила всі ці роки за неї, і не планую з’їжджати. Чоловік також цей варіант і не розглядає.
Влад пропонує розміняти трикімнатну на дві однокімнатні, але це також не вихід, бо мені прийдеться знову з дочкою в кімнатці тулитися. Я не готова. А чоловік в той час би собі жив один приспівуючи.
Мене б влаштував вихід, щоб чоловік з’їхав, але продовжував оплачувати іпотеку, але такий варіант Влада не влаштовує.
Я з цією людиною жити не буду, це сто відсотків, але я вже підрахувала, коли ми виплатимо іпотеку, мені буде майже п’ятдесят.
Та я зістаріюся з людиною, яку ні краплі не люблю.
Мама каже кидати все і їхати з дочкою до неї в село, але я не хочу, як і дочка. Життя в селі також не легке, до того ж у Віки тут друзі, гуртки. Та й робити послугу Владу я не збираюся.
Чоловік же не хоче до своїх батьків перебратися, то чому це маю робити я? У мене ж дитина…
Може хтось був у схожій ситуації? Як ми маємо вчинити? Як вийти з цієї іпотечної історії на всім вигідних умовах?
Я не знаю, чи зможу ще так довго витримати. Чотири роки тотальної економії. Я в пальто ходжу, яке ще за дівки купляла. Мене нудить від тої капусти і картоплі. Я хочу, як і всі мої друзі і родичі, їздити по Карпатах, ходити в ресторани, але це для мене на даний час, як в космос полетіти…
Що робити?
Автор – КАРАМЕЛЬКА
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
