Коли Орися (це сестра мого чоловіка), розлучилася зі своїм чоловіком, вона поїхала жити зі своїм сином до матері в село. Так, як квартиру вони орендували, жити їй більше ніде було.
Але, так як роботи там ніякої немає, мати просила її доглядати за городом і годувати птицю. Але Таня перероблятися на городі не хотіла.
Вона звикла що овочі з м’ясом їй привозила мати, а ось доглядати за всім цим якось не по її.
І тоді вона почала бідкатися, що в селі школа погана, синові її потрібна хороша школа.
Тоді свекруха приїхала до нас. У нас своя однокімнатна квартира, дітей поки немає, але плануємо.
Приїхала свекруха з гостинцями, овочі, закрутки. І почала говорити, що Орисі потрібно допомогти. Що вона залишилася ні з чим, а їй дитину піднімати, а в селі ніяких перспектив немає.
Ну і в підсумку попросила вона у нас, щоб поселили їх на місяць. Поки Орися не знайде роботу і не знайде собі житло.
Ми з чоловіком порадилися і вирішили допомогти їй, все таки не чужа людина.
Приїхала Орися до нас, ми виділили їй місце в шафі і навіть купили їм невеликий розкладний диван, щоб їм з сином було де спати.
Перший місяць Орися їздила на різні співбесіди, але всюди їй відмовляли. Ще б пак, у неї не було ні освіти, ні стажу роботи.
Тоді я їй запропонувала піти працювати в магазин касиром. Якраз біля нашого будинку був супермаркет куди був потрібний продавець консультант, зарплата пристойна.
Але ні, вона відмовилася. Каже, що на таку роботу точно не піде. Потім вона почала все рідше ходити на співбесіди, стала ходити в клуби, гроші бере у брата, матір їй висилає і ще трохи аліментів отримує.
Продукти не купує. Дитину постійно залишає з нами. Каже, ви все одно без дітей, що вам ще робити.
Почала вже по нахабному поводитися. Мати просить потерпіти трошки, вона ж бідна нещасна без чоловіка залишилася.
А мені вже все це набридло, стали сильно лаятися з чоловіком, так і до нашого розлучення справа дійде.
І вигнати її не можу, дитини шкода, куди вона з ним піде, він вже і в школу тут пішов і друзів завів, він не винен, що матуся нікчемна.
Я навіть згодна, щоб дитина жила у нас, а вона нехай котиться куди хоче, але ні, вона вчепилася в нас. Починає плакати, що ми разом, а вона одна, ми її не розуміємо і не хочемо допомогти.
Але це все триває вже пів року. Виходу не бачу з цієї ситуації. Чи може їй мужика знайти, сама втече.
Голова йде обертом…
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне – natemat
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
