Ми з чоловіком разом вже 20 років, і останнім часом у нас дуже не проста ситуація. Я його зовсім не бачу, мені потрібен він сам і його допомога, а він весь час зайнятий своїми батьками. Я пропоную свекрів віддати у будинок перемстарілих і платити гроші за їхній догляд, зате наша родина буде ціла – це важливіше!
***
У двох словах про сім’ю.
Через два роки спільного життя народилася дочка, все було нормально, іноді непорозуміння виникали через те, що я хотіла, аби ми всюди їздили разом, а чоловік на вихідні завжди рвався до батьків додому в село.
Через 8 років народився син, але з ним не все добре, за ним потрібен постійной догляд, дитина особлива. Я цілодобово сиджу з сином, не працюю, дочка стала студенткою і швиденько виїхала в інше місто.
Ось таке не просте життя у нас. У чоловіка прибутковий бізнес,я йому допомагаю, як моржу. Тому ми не бідні. А щастя немає…
Всі ці роки сім’я чоловіка нас морально не підтримує, спостеріггали з боку, казали мовляв, самі впораєтеся.
Чоловік мовчав і ніяк не коментував це.
Весь час нам допомагає моя мама, вона дивилася і дивиться сина іноді, допомагає у всьому.
І ось якось раптово злягли обоє батьків чоловіка в селі. Справа в тому, що він пізня дитина, до того ж старший за мене на 12 років. Отже його батькам майже по вісімдесят.
І він весь час там!
Коли тоді чоловікові батьки заявляли, що ми самі впораємося зі своїми випробуваннями, я чоловікові сказала: якщо що трапитися у них – нехай вони самі справляються. На ділі ж виходить зовсім інакше.
Свекри маніпулюють чоловіком, вимагають, щоб він відпрошувався з роботи і їхав до них, хоча там ми найняли жінку в селі, яка їм допомагає. І він їм не може відповісти, що у нього і так важке становище, працює по сім днів на тиждень, а я по доглядаю за дитиною.
Я не хочу, щоб він сварився зі своєю сім’єю, я хочу, щоб він міг зрозуміти, що на першому місці маємо бути ми з сином! Ну і дочка, само собою. Тобто – наша родина.
Весь дім на мені, хоч і допомагає мені прибирати жінка одна, але все одно не просто. Я весь час на одинці з такою дитининою!
І ось я поставило чоловікові ультиматум: я його зовсім не бачу, мені потрібен він сам і його допомога, а він весь час зайнятий своїми батьками. Тому – або ми, або вони. Я пропоную свекрів віддати у будинок перестарілих і платити гроші за їхній догляд, зате наша родина буде ціла – це важливіше!
Ну, або ж сина – в спеціалізований заклад, щоб я могла жити повноцінним життям.
***
Автор: Ольга
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел,
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
