fbpx
життєві історії
Ми з чоловіком разом вже 27 років, щасливі у шлюбі. Від самого початку ми з чоловіком спимо у різних спальнях, я переконана, що це правильно. Зараз наша 25-річна дочка збирається заміж. І я хочу, щоб і в її сім’ї було так само

Ми з чоловіком разом вже 27 років, щасливі у шлюбі. Від самого початку ми з чоловіком спимо у різних спальнях, я переконана, що це правильно. Зараз наша 25-річна дочка збирається заміж. І я хочу, щоб і в її сім’ї було так само.

Мені 47, з чоловіком ми разом 27 років. Щасливі у шлюбі, дуже кохаємо один одного навіть зараз, після стількох років. А все, вважаю, тому, що є в моїй родині традиція: з покоління в покоління чоловік і дружина сплять окремо, в окремих кімнатах, а до один одного «ходять в гості» за потреби.

Якби мій чоловік свого часу не погодився на таку мою умову – я б просто відмовилася виходити за нього заміж. Але він любив мене, тому прийняв це, а потім, з роками, оцінив всі плюси таких відносин.

Адже ми завжди лишаємося один для одного трішки загадками! Чоловік на бачить мене, коли я сплю у якихось кумедних позах або з відкритим ротом, приміром. А я не чую, як він хропить після того, як вип’є чогось міцненького.

Він майже ніколи не бачить мене без легкого макіяжу, зі своїм роздратуванням чи поганим настроєм я теж люблю справлятися «на своїй території», з молитвами чи книжкою. А його вранці зустрічаю доброзичливою посмішкою.

Люди краще зберігають свою особисту енергію і молодість, коли сплять самі, краще висипаються, коли ніхто не штурхається й не закидає на тебе ноги.

Ну а ходити «в гості» одне до одного можна вінчаним чоловікові й жінці хоч і сім разів на тиждень – все від бажання і сил!

Сподіваюся, я аргументовано розповіла, чому ми живемо саме так. А те, що в моїй родині ще від пра-пра не було розлучень і всі пари жили довго разом, ще раз підтверджує, що такий вибір – правильний. Не дарма у родинах аристократів чоловік і дружина спали у різних опочивальнях!

Так, деякі друзі на такі правила в нашому союзі досі дивляться, покручуючи пальцем біля скроні. Але нам з чоловіком давно все одно на чужу думку щодо цього, це наша родина і наше право жити, як нам подобається.

Так от. Весною наступного року зібралася заміж наша 25-річна дочка Таміла. І я дуже хочу, щоб і в її сім’ї було так само, коли вони почнуть жити разом.

Свого часу ми з майбутніми сватами відмовили Тараса і нашу Тамілу жити вдвох на знімному житлі, а порадили збирати гроші на ремонт у трикімнатній квартирі моєї бабусі, яку ми з чоловіком плануємо їм подарувати.

Молодята майже самі зібрали потрібну суму, Тарасові батьки додали лише незначну частину. Ремонт вже на фінішній прямій, до весілля квартира буде готова.

Дочка знає про моє бажання щодо їхнього з Тарасом майбутнього життя, та вона й сама прагне продовжити традицію нашого роду. Думаю, вона про це вже говорила з нареченим.

Але у мене все ж є страхувальний козир: перед весіллям я поговорю з ними обома і оголошу, що квартира їм буде лише в тому випадку, якщо житимуть за правилами нашої родини, як живемо ми з чоловіком. Інакше квартира лишиться на мені і чекатиме нашу молодшу доньку, Тамілину сестру Катю.

Та думаю, зять погодиться: він кохає Тамілу, до того ж розкішне окреме житло, яке вони матимуть у разі його згоди – більш ніж шикарна винагорода.

Сподіваюся, у Таміли буде міцне родина, а вона – щаслива у шлюбі.

Автор – Олена М.

Спеціально для видання Ibilingua.com.

Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!

You cannot copy content of this page

facebook