fbpx

Ми з чоловіком Святославом завжди жили добре і дуже кохали одне одного. Тому й нашого бажаного первістка вирішили зустріти в цьому світі разом – як і мають це робити люблячі тато й мама. Але в останній момент втрутилася мама Славка Тетяна Орестівна. Бачити її у своїй оселі більше не бажаю. Її єдиний улюблененький синок більше не буде з нею жити

Ми з чоловіком Святославом завжди жили добре і дуже кохали одне одного. Тому й нашого бажаного первістка вирішили зустріти в цьому світі разом – як і мають це робити люблячі тато й мама.

Завжди жили зі Славою душа в душу, поки в наші стосунки не втручалася свекруха. Коли Слава зробив мені пропозицію, вона не могла змиритися з тим, що її єдиний улюблененький синок більше не буде з нею жити, а спочатку вона взагалі вважала його зрадником, який кидає мати.

Усіма правдами та неправдами він завжди намагався її захистити й виправдати. Я бачила, що Славі важко, бо все своє життя він пробув поруч із нею. Батька не стало, коли він був ще маленьким. І я можу зрозуміти свою свекруху. Вона віддавала синові все своє кохання і турботу. Але це переросло у гіперопіку.

Коли ми одружилися, питання про те, щоб жити разом з мамою Слави, навіть не стояло. Ми одразу вирішили, що орендуємо окреме житло та почнемо збирати на власне. Без конфлікту зі свекрухою теж не обійшлося. Тетяна Орестівна не розуміла, навіщо нам своя квартира, якщо в неї пустує ціла кімната. Так-так, та сама, в якій все життя прожив мій чоловік.

Але ми таки з’їхали. Свекруха часто приходила у гості, намагалася роздавати непрохані поради. Але я мужньо витримувала її нападки, причому, хочу зауважити, завжди дуже чемно. На той момент мені було 25 років, і я чудово знала, як вести побут, готувати та прибирати у квартирі. Про таке взагалі смішно говорити! Але мама чоловіка цього не розуміла. Вона завжди вважала, що її досвід із моїм не зрівняється, тому я маю її слухати.

Я з переляком уявляла, що буде, коли у нас із Славою з’являться діти. А я цього дуже хотіла, як і мій чоловік, утім. Дитинку ми планували наперед. Я відразу сказала Славі, що не потерплю, якщо його мати пхатиме свій ніс туди, куди її не просять. Він навіть провів з нею роз’яснювальну бесіду, якщо можна так сказати.

Свекруха пообіцяла, що дасть мені спокій, не опікуватиметься і все таке. І знаєте, що сталося? Ситуація докорінно змінилася. Поки я була при надії, вона постійно дорікала мені, що я занадто розслабилася. Мовляв, я й те маю робити, і це. А Славу, навпаки, постійно жаліла. Адже він годувальник сім’ї, втомлюється на роботі, для нас старається.

Коли до появи на світ малечі залишалося ще кілька місяців, я почала ловити себе на думці, що з радістю пожила б взагалі сама. У спокої та мирі. Але Славко мене заспокоював. Саме він запропонував мені спільну зустріч дитинки:

– Ти ж знаєш, як сильно я тебе люблю. Хочу бути поруч з тобою, тримати за руку, коли тобі буде складно. Хто як не я?

Пропозиція чоловіка мене зворушила. Я раніше навіть не думала, щоб він був присутній. Але мені сподобалася ідея. Та й подруги розповідали, що це дуже допомагає і зближує. А я цього дуже потребувала.

Тільки ось, коли настав відповідальний момент все пішло не за планом.

Точніше, спочатку все було добре. Окрема палата, найкращий персонал і все, що могло стати в нагоді, було. Але в найвідповідальніший момент примчала свекруха і просто відправила мого чоловіка додому відпочивати. Бо він, бідненький, утомився. А я навіть злитися вже не могла.

Вчинок і свекрухи, і чоловіка був для мене зрадою. Я не чула доказів Тетяни Орестівни, не могла зрозуміти, чому Слава поїхав додому. Мені здавалося, що це якийсь сон. Але це сталося. Коли нас з малям виписували, я чоловікові жодного слова не сказала. А після приїзду додому висловила свекрусі все, що про неї думаю.

Бачити її у своєму будинку я більше не бажаю. Славі сказала, що якщо так і далі продовжуватиметься, то ми просто розлучимося. Такого повороту подій він від мене не очікував. Але я цілком серйозно налаштована. Я втомилася терпіти таке ставлення!

You cannot copy content of this page