Ми з чоловіком та дітьми живемо у столиці, в Києві. А мої батьки завжди жили у провінційному містечку. І хоч би як я просила їх перебратися ближче до нас, вони завжди відмовлялися. Батьків мого чоловіка давно немає. Отже, єдині родичі, до яких ми їздили, – це мої мама та тато.
Але три роки тому не стало мого батька. Мама довго сумувала, зовсім розклеїлася. Мені навіть довелося якийсь час пожити з нею. Це їй дуже допомогло. Вона оговталася і поїхали попрацювати до Іспанії, її подруга запросила. Їй там сподобалося.
У нас з чоловіком зараз вже двоє діток: синочок Данилко та донька Іванка. І вони від бабусі, яка іноді приїжджала до війни, просто у захваті. Постійно запитують, коли ми знову до неї поїдемо. І мене це, якщо чесно, почало дуже засмучувати.
Справа в тому, що кататися туди-сюди, особливо зараз, самі розумієте, досить важко. Грошей на це все йде непомірно, чоловік пішов захищати Україну.
А тут мама раптом заявила, що повертається в Україну. Ми поговорили з чоловіком і вирішили покликати мою маму жити до нас. У нас є вільна кімната, та й стосунки у Богдана з нею просто чудові, тим більше, що його зараз постійно немає вдома.
Тільки от не такої реакції від мами, коли вона повернулася й пристала на нашу пропозицію, я не чекала.
Я думала, що мама зрадіє. Адже у нас у столиці, незважаючи на все, є всі умови для нормального життя, все швидко відновлюється. Але мати поїхала до себе і попросила дати їй час подумати. І відповіла лише через тиждень.
Вона сказала, що готова все кинути та переїхати до нас. Але є кілька умов, які ми з чоловіком повинні виконати. По-перше, мама не хоче ставати нашою прислугою, напрацювалася в Іспанії, тому домашньою роботою займатись вона не буде.
По-друге, мама просить нас прописати її у нашій квартирі, щоб вона могла отримувати столичну пенсію. А по-третє, вона хоче, щоб ми платили їй зарплату за догляд за онуками!
“Виховання бабусі коштує грошей”, – сказала моя мама, засміявшись наприкінці нашої розмови.
Вона вважає, що, поїхавши зі свого рідного дому, їй доведеться багато позбутися. А сидіти на нашому уириманні вона не хоче, бо їй потрібна постійна зарплата.
Думаю, не треба пояснювати, що у мами після Іспанії є збережння. Я просто в прострації досі. Інша б все зароблене навпаки віддала! Розумієте, моїй матері потрібні гарантії! Коли чоловік про це дізнався, він сказав, що був про свою тещу кращої думки, а вона виявилася меркантильною та дріб’язковою людиною.
Звісно, важко не погодитися із цим. Я такого від своєї мами не чекала також. Мені здавалося, що вона любить своїх онуків і готова заради них і мене на все, що разом нам буде краще.
Але це не так. А я ж хотіла якнайкраще! Вже почала готувати для мами кімнату, купила нову постільну білизну.
Але тепер у цьому немає сенсу. Ми не спілкувалися вже кілька тижнів. Діти постійно питають, коли ми поїдемо до бабусі. Що їм відповідати? Як далі спілкуватися з мамою?
Передрук без посилання на ibilingua.com.
Фото ілюстративне, спеціально для ibilingua.com.
