fbpx
життєві історії
Ми з чоловіком цього року вирішили відсвяткувати Різдво зі свекрухою. Те, що Ольга Яківна чудова людина, я не перестану говорити ніколи. Та того дня я побачила в її очах смуток. Вже ближче вечора, коли я мила посуду, а вона перетирала, Ольга Яківна поділилася своєю найбільшою таємницею, яку пронесла через все життя

Ми з чоловіком цього року вирішили відсвяткувати Різдво зі свекрухою. Те, що Ольга Яківна чудова людина, я не перестану говорити ніколи. Та того дня я побачила в її очах смуток. Вже ближче вечора, коли я мила посуду, а вона перетирала, Ольга Яківна поділилася своєю найбільшою таємницею, яку пронесла через все життя.

Якби Ольга Яківна не ховалася за веселою вдачею, я все рівно розуміла, щось тут не те.

Я познайомилася з майбутнім чоловіком на роботі, ми працювали в одній компанії, почали зустрічатися і незабаром відгуляли шикарне весілля. Все, про що я мріяла!

Свекруха моя була дуже гарною та веселою людиною, але я бачила, що за її сміхом скрите дещо інше. Того року я вперше у них дома святкувала Різдво. Ми довго сиділи за столом, а потім разом на кухні перемивали та витирали посуд. Якось слово за словом, і Ольга Яківна вилила мені свою душу.

Заміж Ольга Яківна вийшла на зло Микиті, колишньому хлопцю, але таким вчинком, погано зробила лише собі.

Андрій, чоловік свекрухи, дуже кохав свою Ольгу, але вона його ні, він робив все, лиш би щось поміняти, але так нічого і не виходило. Його Ольга не таяла від почуттів. Після багатьох років такого життя Андрій здався і почав заглядати в чарку.

Жила Оля у домі свекрухи, а та, побачивши що сім’я її сина розвалюється, зібрала всі пожитки невістки, та відправила додому. Важко їй було на власні очі дивитися, до чого скотився її єдиний син. Вона навіть не зважала на те, що у них росло вже двійко діточок. У всьому вона винила невістку, хоча, може це й справедливо. Сім’я без любові довго не протримається.

Дома Ольга з дітьми також нікому не була потрібна, адже там жив її брат з сім’єю, у яких трійко дітей. Ніде було їй тулитися…

Трохи проживши разом, батьки допомогли доньці купити стареньку хатинку в їх селі на сусідній вулиці. Жінка працювала в колгоспі, і жила лише своїм хлопчиками.

Одного зимового дня сталося непоправне. Як вже потім їй розповідали односельчани, Ромчик, її старший син, побачив, як на озері з ополонки не може вибратись собака. Лід був не міцним… Врятувати семирічного хлопчину так і не вдалося.

Ольга важко пережила цю втрату. Тепер вона залишилася лише з Денисом. Вона берегла його, як зіницю ока. Вдруге заміж Ольга так і не вийшла, хоча претенденти були, але жінка вирішила присвятити своє життя найріднішій людині у світі.

Ще вона мені сказала, що її ніхто, ніколи не любив і не цілував, і зараз бачачи, як її син приходить і цілує мене, вона радіє за нас, як дитина. А потім додала, що дуже боялася втратити і другого сина, але з моєю появою, вона перестала боятися, вона бачить, що я люблю її сина, ми піклуємося одне про одного, допомагаємо один одному, і просто любимо один одного, а материнське серце не обманеш, воно все відчуває.

Після її розповіді, вона стала для мене найкращим другом в житті, моя мама вже давно стала ангеликом, який оберігає мене та мою сім’ю з небес, так, що вона не тільки подружка, а й мама – мій ангел земний.

Я ділюсь з нею всім своїм щастям, смутком, неприємностями, а вона, як мама, погладить по голові, пошкодує, якщо я не права, то скаже про це прямо в очі, і мені не прикро, а радісно на душі від того, що мені Господь Бог дав не тільки гарного чоловіка, але і чудову свекруху.

Мої подружки іноді приходять за порадою до моєї матусі, і я дуже рада, що вона в мене є.

Чоловік бачачи, які у нас хороші відносини, навіть іноді ревнує свою маму до мене.

Дівчатка, свекруха теж людина, постарайтеся, поговорити з нею по душам, зрозуміти її смуток.

І ось сьогодні, на таке велике свято Різдва я ділюсь з нею неймовірною новиною.

– Матусю, скоро ви станете бабусею, – ви б бачили її емоції. Всі ми разом плакали, як малі дітки. Яке це щастя, мати поруч таких людей.

Фото ілюстративне