fbpx

Ми з чоловіком вирішили провідати перед новим роком дочку, що живе в Харкові. Вона, до того ж, при надії. Коли, як не зараз. В нашій квартирі хазяйнували син з невісткою. В них є своє житло, але там вже більше ніж пів року йде ремонт. Гостювали ми два тижні, а коли повернулися, я ледь не втратила свідомість. Я стільки років все це берегла. Як в Лесі тільки рука піднялася?

Ми з чоловіком вирішили провідати перед новим роком дочку, що живе в Харкові. Вона, до того ж, при надії. Коли, як не зараз. В нашій квартирі хазяйнували син з невісткою. В них є своє житло, але там вже більше ніж пів року йде ремонт. Гостювали ми два тижні, а коли повернулися, я ледь не втратила свідомість. Я стільки років все це берегла. Як в Лесі тільки рука піднялася?

Мій син з невісткою пів року тому затіяли ремонт, який до цього часу ще не закінчився. На цей час вони переїхали жити в нашу квартиру. У мене ще є дочка, яка живе в Харкові. Ми з чоловіком давно в неї не були в гостях, тому й вирішили перед новим роком провідати. Людмила якраз при надії. – пояснює пенсіонерка Іванна Степанівна.

Коли ми повернулися через два тижні і зайшли до нашої квартири, мені одразу стало зрозуміло, що щось трапилося. Навколо було порожньо, куди не глянь. При цьому невістка стояла в новенькому фартушку із гордо піднятою головою та усміхається. Цікавиться, чи я щось новеньке помітила

– Я вирішила викинути все непотрібне і старе, яке багато років захаращувало вашу квартиру. Адже це зайвий пилозбірник. Довелося понад 20 пакетів для сміття винести. Уявляєте! Нині тут ідеальний порядок та чистота. Можна вільно дихати. – радісно вимовила невістка.

Я ледь сльозу не пустила, – сумно мовила жінка.

Старі тарілки, сервізи, милі каструлі, баночки, чайні мішечки, улюблена люстра! Зникло все! Зникла навіть прихватка для гарячого. Хоч вона і вицвіла, але це був подарунок сина з його першої зарплати!

Не було й товстої підшивки журналу “Здоров’я” за кілька років. Невістка примудрилася залізти і на всі антресолі, звідки викинула все, що знайшла. Адже там зберігалися перші шкільні зошити та улюблені дитячі іграшки мого сина, так само як і різні фантики, та коробочки з-під жуйок.

Я довго не могла прийти до тями. Чоловік намагався мене заспокоїти і пропонував поставитися до всього філософськи. А раптом багато вільного місця на краще? Тільки весь цей, на думку невістки, мотлох був для мене дуже пам’ятним. Старенькі сервізи купувала ще моя мати. Звичайно, вони старі і не модні, але це пам’ять про маму. – зітхає жінка.

– Давно казала Іванні Степанівні, що настав час навести в неї порядок і розібрати весь мотлох. Мені не подобалося, що вона зберігає непотрібні пакети з усяким ганчір’ям, баночки, флакончики, обрізки шпалер, битий посуд та старі рушники. Ми весь час дарували їй щось нове! Чого ж не скористатися? – дивується невістка Леся.

Як почнемо з нею прибирати, я складаю в пакет все непотрібне, але вона не може нічого викинути. Все розставляє на місця. А зараз усе так ідеально збіглося. Щойно свекруха поїхала, ми взялися до роботи. Ми тиждень від зорі до зорі розбирали, протирали, виносили. Але подяки у відповідь ми не почули. – обурюється Леся.

А ви на чиєму боці? Хто правий в цій не легкій ситуації?

Фото ілюстративне

You cannot copy content of this page