Іноді здається, що потрапила в зачароване коло. Хочеш вибратися, а не виходить. Ми з чоловіком виявилися саме в такому зачарованому колі. Вранці прокидаєшся і думаєш, тільки б сьогодні обійшлося без сварок, тільки б обійшлося… І вже за сніданком – перша сварка.
Каже:
– Навіщо яйця зварила? Я ж просив – без яєць. Їх не можна їсти кожен день, тільки три рази в тиждень.
Змовчи – винуватою залишишся. Візьмеш і відповіси:
– А хто сказав, що тобі? Може, я для себе зварила. Їж вівсянку. Хто тебе змушує їсти яйця?
Не промовчить:
– І тобі не можна. Тим більше два.
– Може, мені взагалі нічого не їсти? Може, з голоду пропасти? Що порадиш, дієтолог доморощений?
Губи надує і відразу – з-за столу. Мовчки збирається і валить на роботу. Навіть двері закриє голосніше звичайного. Залишаєшся в засмучених почуттях.
Думаєш: «Навіщо вплуталася? Ну, сказала б: прости, милий, забула. За звичкою зварила ці яйця. Більше не буду так робити. Буду варити в неділю, у вівторок і в четвер – як ти просив. Відповіла б по-хорошому, і все було б мило і спокійно. Але не відповіла і не промовчала. А з іншого боку, міг би і він по-іншому себе повести. Міг би не помітити, що я два зварила, і промовчати.
Або сказати: вибач, люба, а я думав, ти і для мене зварила. Прости і їж обидва на здоров’я.
А він, бач, подбав про моє здоров’я. Цікаво, а як це я прожила без його участі до двадцяти восьми років і не загнулася? Та ще зуміла йому так сподобатися, що він мене заміж покликав? Цікаво. Виходить, не я одна винна в ранковій сварці. Сам ображається, а не розуміє, що починає першим.
Ми з чоловіком обоє Козероги. Обидва непоступливі. Але я читала, що союз Козерогів найміцніший. Кому вірити, незрозуміло.
Коли немає його, думаєш, що більше – ніяких сварок, тому що сильно його люблю. П’ять років одружені, а люблю як в перший тиждень. Але варто опинитися разом, починаються сварки. Не завжди, але часто. Навіщо, незрозуміло. Зачароване коло якесь. Іноді спадає на думку, що ми не поступаємося один одному через те, що довго жили холостяцьким життям. Одружилися, коли мені було двадцять вісім, а Сергію – трідцять два. Звикли розпоряджатися своєю свободою і, за звичкою, вже не терпимо іншої думки і втручання в особистий простір. Можливо, я помиляюся.
Сергій прийшов з роботи і став мовчки збирати валізу.
Я злякалася: «Ти куди. Сергію?»
Відповів, як відрізав: «Все, три місяці будемо жити окремо. Я – у батьків, ти – тут. Нам треба відпочити один від одного. У тебе є час подумати про свою поведінку. Потім подивимося: розлучатися чи жити далі. Бувай!”
Пішов. Пусто в квартирі і на душі. А я приготувала на вечерю легкий салат і відварила курячу грудку. Курку спеціально купувала на ринку. Курка дієтична, домашня, без антибіотиків. А він пішов. А міг по-іншому вчинити. Сіли б за стіл і поговорили. А тепер не поговоримо. Може бути, він обманює – не до батькам пішов, а до іншої жінки. До жінки, яка з ним ніколи не лається. А я знову винувата.
Мені потрібно виправлятися протягом трьох місяців. Я виправлюся. Я завтра піду до психолога. Є ж на світі якісь методики від лайки. Допоможуть. Три місяці я не хочу без нього. Нехай він буде іноді бурчати, а я відповідати не буду. Погоджуватися з ним почну. Адже він чоловік, а чоловіка потрібно поважати. Він дізнається, що я виправилася і повернеться раніше. І ми будемо жити щасливо. Ніколи не будемо сваритися. Ми ж любимо один одного. Ми створені один для одного…
Марина.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з відкритих джерел, profter
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
