fbpx
життєві історії
Ми з чоловіком вже більше десяти років живемо в Києві. П’ять років скиталися по орендованих, а потім взяли в іпотеку однокімнатну квартиру. Так, маленька, але своя, рідна. І ось недавно телефонує мені однокласниця. Вона з сім’єю була в Києві проїздом, але захотіла залишитися на ніч, щоб подовше погуляти, подивитися визначні пам’ятки і відвідати нас. Я погодилась їх прийняти, але одразу вирішила обговорити всі умови

Ми з чоловіком вже більше десяти років живемо в Києві. П’ять років ми скиталися по орендованих, а потім взяли в іпотеку однокімнатну квартиру. Так, маленька, але своя, рідненька.

І ось недавно телефонує мені однокласниця. Вона з сім’єю була в Києві проїздом, але захотіли залишитися на ніч, щоб подовше погуляти, подивитися визначні пам’ятки і відвідати нас.

Як я вже сказала, квартира в нас зовсім крихітна. Якщо розкласти два наші дивани, місця в кімнаті залишиться рівно стільки, щоб злізти з дивана і пройти в коридор. Зі складеними диванами, звичайно, залишалася ілюзія того, що місце в квартирі нібито є.

Дарка в цій квартирі ще жодного разу не була, тому не уявляла масштаби того, що відбувається. У телефонній розмові їх попередили, що в гості з радістю чекаємо і приймемо, але на ніч, вже вибачте, залишитися не запропонуємо – самим спати ніде.

Можливо, якщо всім лягти на підлогу “штабелями”, то і помістилися б. Вони приїхали ввечері, ми вже чекали їх за накритим столом. Дуже душевно провели час, але нам завтра потрібно було на роботу, тому допізна сидіти можливості не було.

Запитувати в лоб: “Де ночувати будете?” якось незручно. Але все-таки довелося зібратися з духом і запитати, в якому готелі зупинилися? Виявилося, що друзі ще сподівалися на те, що “як-небудь”, в тісноті та не в образі, ми розмістимося в квартирі. Хоча б на матрацах.

Матраців, на жаль, не було. Як і місця для того, щоб їх зберігати і вже тим більше, стелити. Перспектива сну вчотирьох на двоспальному дивані теж нікого не приваблювала, про що довелося м’яко натякнути.

Після цього гості полізли в інтернет шукати собі готель неподалік. Я трохи відчувала спочатку якусь незручність, тому що не прийнято у нас гостей в готель відправляти, та й зайві витрати це для них. Але з іншого боку – попередили ж, що умов для розміщення немає.

Так, ось такі ми “негостинні” виявилися. Не знаю, образилися на нас або зрозуміли. Але готель вони знайшли і після посиденьок поїхали ночувати туди.

А я тепер думаю, що, насправді, дуже зручно, навіть приїжджаючи до друзів або родичів, було б залишатися ночувати в готелі. Нікого не утрудняти, не підлаштовуватися під режим дня і не стояти в черзі у ванну. А до них просто приходити в гості поспілкуватися. Було б зручно, якщо не фінансова складова, яка і без того в поїздках “б’є по кишені”…

А як ви ставитесь до таких гостей?

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

You cannot copy content of this page

facebook