Нам зі Степаном вже майже по 60 років. Чоловік ще в школі працює, я вже давно вдома, у нас велике господарство: город, дві корови, свині, птиця.
Ми виростили двох діток. Сина і дочку погодок. Син одружився у 26 років, живуть з дружиною і донечкою в обласному центрі. А ось дочка створювати родину не поспішала, аж всі родичі вже переживали і у нас питали, коли ж Уляна заміж вийде. Та ми й самі, чесно кажучи, хвилювалися вже. Уляна у нас розумна, університет закінчила, та й вродою наділена. Але щось у неї все не складалося з особистим життям, хоча з кількома хлопцями і зустрічалася.
Перебірлива наша Улянка виявилася, все чекала на зустріч зі своїм великим коханням. І ось у 28 років вона його наче зустріла, спільні друзі їх познайомили. Правда, Денис за дочку на 7 років старший, був раніше у шлюбі, але без дітей, вродливий, хорошу роботу має і машину, квартиру орендує в столиці.
Ми пораділи за Улянку, коли вона нас з обранцем познайомила, Денис нам сподобався. Щирий, веселий, допомагати щось одразу взявся. Почали вони маже одразу жити разом в тій квартирі, що він орендує, Денис допоміг Улянці з роботою в столиці.
Через півроку Денис зробив Уляні пропозицію. Коли дочка нам сказала, що приїдуть свати її – як же ми зраділи! Призначили подію якраз на Зелені свята, ми три дні готувалися.
Сватати дочку до нас приїхали разом з Денисом ще 14 чоловік його рідні і близьких. А ми й раді гостям, не дарма стільки готували! Адже і з нашої сторони чоловік 10 прийшло родичів, кумів. Ану – така подія! Донечку нарешті заміж видаємо!
Влаштували ми триденний бенкет, столи ломилися, все було! Стільки сил і продуктів, і грошей пішло – та що там рахувати, тисяч 10, не менше, а може й більше. Але ми не шкодували, дуже переживали, щоб гостям все сподобалося, і їхали вони від нас дуже задоволені, дякували, з собою всім молока-яєць-шашликів надавали.
Одразу після сватання ми з чоловіком почали збривати гроші Улянці на весілля, адже, за традицією, весілля має справлятися саме на території нареченої.
І ось минуло півтора роки. Назбирані гроші лежать, дочка з Денисом так і живуть в столиці разом, іноді до нас в гості приїжджали, весною навіть ремонт допомагали нам косметичний робити. А про весілля і дітей мовчать, як риби! Коли я питаю у дочки, вона ображається і говорить, щоб ми не лізли, що то їхня справа з Денисом, коли надумають – тоді і одружаться.
Ну як так? До чого ж тоді таке шикарне сватання було, на яке ми стільки витратилися і сил вклали? Навіщо те все було?.. Ми з чоловіком вже не знаємо, що і думати. Чи передумав Денис нашу дочку за дружину брати?.. Але ж вони живуть разом!
Можливо, з майбутнім зятем поговорити або з його батьками? Але переживаємо, що можемо дочці нашкодити, щось зіпсувати. Ось і не знаємо, як нам бути в такій незрозумілій і невизначеній ситуації…
Спеціально для Ibilingua.com.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
