fbpx

Ми з чоловіком вже три роки розлучені, у нас є спільні маленькі діти. Синові Сашкові зараз 7, а донечці Марічці 5 років. Разом у шлюбі ми нажили велику простору квартиру, машину, сад. Спілкувався з нами регулярно, регулярно приходив до малечі, допомагав нам, зокрема, і грошима. На аліменти я не подавала. І була не розумною. Я зустріла чоловіка. Ми стали жити разом, і колишнього, Максима, це не влаштовувало

Ми з чоловіком вже три роки розлучені, у нас є спільні маленькі діти. Синові Сашкові зараз 7, а донечці Марічці 5 років. Разом у шлюбі ми нажили велику простору квартиру, машину, сад. Все, крім машини, чоловік залишив нам з дітьми. Спілкувався з нами регулярно, регулярно приходив до малечі, допомагав нам, зокрема, і грошима. На аліменти я не подавала. І була не розумною. Я зустріла чоловіка. Ми стали жити разом, і Максима це не влаштовувало, колишній чоловік був проти, щоб поруч з його дітьми був чужий дядько…

Розлучилися ми через зраду Максима. І хоча я була дуже сильно ображена, ми змогли розійтися мудро і мирно. Він почав жити з тією жінкою, а я вийшла на роботу в статусі розведеної з дітьми.

Якийсь час все було добре. На аліменти я не подавала, у нас була усна домовленість. Максим купував дітям все що потрібно, і так грошей давав, скільки попрошу. Бувало, зовсім нічого не давав, коли у нього були проблеми на роботі і з житлом. і я його розуміла, чекала. Все-таки Максим непогана людина, ми багато пройшли разом.

Мій колишній часто забирав дітей з садка і школи, гуляв з ними, ніколи не відмовляв мені в допомозі, якщо я зверталася.

 Але через рік наші зустрічі стали відбуватися все рідше.

Я зустріла чоловіка. Ми стали жити разом, і Максима це не влаштовувало, колишній чоловік був проти, щоб поруч з його дітьми був чужий дядько. Максимові не подобалося, що він живе в квартирі, на яку ми обоє заробляли, боявся, діти до нього можуть звикнути.  І ми почали сваритися. Але ж я маю право на особисте життя!

Дійшло до того, що він зовсім перестав бачитися з дітьми, пояснюючи це тим, що у них тепер є новий батько, а він їм не потрібен. Розмовляти на цю тему він відмовлявся. Гроші став платити зовсім маленькі, і мені довелося подати на аліменти.

Борг списується за останні 3 роки. І тут Максим як з ланцюга зірвався. Звинувачував мене у всьому, говорив, що йому нема на що тепер жити, що мені потрібні тільки гроші, що я зіпсувала йому життя, загнавши в борги на кілька років.

На мої ж запитання про те, чим я повинна годувати наших діток і на що їх утримувати, відповідав, що і так віддає мені посильні доходи. Ніби й справді, не розумів, як цього мало!

І тепер, ніби караючи мене, він зовсім перестав виходити на зв’язок. Змінив номер телефону та адресу. Переїхав зі своєю супутницею на якусь іншу квартиру. Я кілька разів дзвонила йому на роботу, але там навіть відмовляються покликати його, знаючи, хто дзвонить.

Діти сумують, запитують простійно, де тато. А я не знаю, що відповісти. Тепер я погана мати? Виходить, що я заради грошей позбавила дітей хорошого батька. І як раніше допомагати і водити їх по гуртках і садкам ніхто не буде, бо мій цивільний чоловік на роботі щодня і допізна. Та й він поки що відмовляється приймати на себе таку відповідальність.

Забирати у приставів виконавчий лист для мене теж не вихід, бо грошей не вистачає. Вже думаю, що якби одразу подала н ааліменти, було б на багато краще.

Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!

You cannot copy content of this page