Ми з чоловіком закрили на все очі і придбали квартиру, в яку поселили свекруху. Я ще Дмитра просила по документах оформляти на нас, гроші ж то наші. Не послухав. А недавно, власниця квартири – свекруха, заявила, що буде оформляти дарчу на свою дочку.
– Ви ж маєте де жити, а Орися – ні!
Воно то так, але у нас діти є. Ми для них ці гроші складали.
Мій чоловік дуже добрий. Він хоче для всіх бути добрим: він і гроші позичає, і допомагає всім, хто його про це попросить.
Загалом, мій Дмитро – дуже добрий чоловік і батько. Ми з ним одружені вже п’ятнадцять років. У нас двоє синів. Старшому синові – 11 років, молодшому – 9. Квартира у нас своя, точніше я її отримала у спадок від свого батька.
Моєї мами вже давно немає на цьому світі, а батько одружився вдруге та подарував мені двокімнатну квартиру. Наші діти зростають. Ми мріємо купити трикімнатну квартиру. Тож ми й стали збирати гроші.
У мого чоловіка є сестра Орися. Вона вважає себе найнещаснішою жінкою на землі. У молодості вона “хвостом крутила”, нагуляла дочку. Потім вийшла заміж за якогось дивного чоловіка. Потім вона з ним розлучилася. Тепер живе у маленькій кімнатці у гуртожитку.
А у свекрухи взагалі дуже погане житло. Їхній будинок весь час обіцяють розселити, але досі це не зробили. У квартирі у неї завжди дуже сиро, ремонт робити марно. А нещодавно сусід – ще й улаштував пожежу. Тепер там смердить не тільки вогкістю, але ще й додався до цього запах гару.
Чоловікові дуже шкода, що його мама живе в таких умовах. Особливо, коли ми живемо в хорошій двокімнатній квартирі.
Спочатку чоловік захотів, щоби ми взяли його маму до себе. Але куди? У нас же лише дві кімнати! Тоді чоловік запропонував купити мамі квартиру за ті гроші, які ми встигли назбирати. Я спочатку була проти, але згодом погодилася. Адже я сподівалася, що квартира після відходу свекрухи дістанеться нашим синам. Це було б правильно та чесно. Хіба ні?
І ось ми купили квартиру. Правда, в ній потрібно ще робити ремонт і вона невелика. Але я наполягла на тому, щоб ця квартира була оформлена на мене чи чоловіка.
А мій чоловік узяв та оформив усе на свою маму. Тепер вона – єдина власниця двокімнатної квартири, куплена за наші гроші.
І ось тепер вона збирається написати дарчу на свою дочку та онучку!
– А може, мені взагалі забрати доню до себе?
Мені так прикро стало! Ми ж із чоловіком стільки років збирали гроші, економили на всьому! Я почала сперечатися з чоловіком, потім зателефонувала свекрусі.
А вона мені відповідає:
– Але ж у вас є гарна квартира! Що тобі ще треба? А як же моя донечка? Адже їй так не пощастило у житті!
Але ця донька у покупку цієї квартири не вклала жодної копійки! Мені так прикро.
Зараз свекруха збирається прописати до цієї квартири свою доньку. Я просто не знаю, що мені робити. Мені так прикро, що ця квартира не дістанеться моїм дітям. Виходить, що ми даремно стільки років економили на собі та своїх дітях, а свекруха та її дочка просто отримали квартиру на халяву!
Що скажете з цього приводу?
Фото ілюстративне
