Ми з чоловіком живемо у Вінниці і переїхали до нової квартири півроку тому. Це проста однушка, яка потребувала хорошого ремонту. При в’їзді ми змогли дозволити собі лише косметичний ремонт у вигляді поклейки нових шпалер та додаткового фарбування у певних місцях.
Зрозуміло, не обійшлося і без додаткових витрат на меблі, яких бракувало.
Через постійну зайнятість на роботі інше облаштування будинку постійно затягувалося. А для мене це була одна з основних цілей – організувати гарне житло для своєї родини.
Тому коли чоловік поцікавився, що я хочу в подарунок на свій день народження, я попросила штори. Вона вже давно придивилася одні, але не могла дозволити собі таку покупку без приводу. Ціна була надто пристойною.
Чоловік посміявся, бо це був подарунок не зовсім для мене, а скоріше для всіх. Але зрештою він погодився. Набір зі штор та тюлю коштував 10 000 гривень. Я була шалено рада подарунку і жодного разу не пошкодувала про свій вибір. За кольором вони підходили до кімнати просто ідеально. Нарешті буде чим закривати вікна. А то до цього їм доводилося користуватися старою маминою завісою, яка вже сипалася.
Єдиним моментом, що я не розрахувала, була довжина штор: коли їх повісили на гачки, виявилося, що штори буквально лежать на підлозі. Тоді я звернулася до матері.
Справа в тому, що зовиця Людмила займалася пошиттям вдома. Це був її єдиний заробіток як матері-одиначки. Крім того, вона регулярно отримувала матеріальну допомогу від батьків мого чоловіка.
Ми з зовицею домовилися, що та займеться шторами. За роботу вона візьме 1000 гривень. Така сума трохи здивувала мене, але все ж таки я погодилася. Тим більше, що зовиця обіцяла виконати роботу всього за 2 дні.
Але у призначений термін штори не були готові. Натомість Людмила зателефонувала мені і попросила ще 1000 гривень. Мовляв, робота не з простих. Тож за терміновість потрібно ще додати.
Я не хотіла конфлікту і перевела гроші родичці. У результаті штори були готові за тиждень. Терміновості взагалі не було. Тому коли моя свекруха принесла готову роботу, я не витримала і висловилася з приводу цін.
– У звичайному ательє за таку роботу з мене взяли б у два рази менше, – сказала я.
– Тобі що, шкода, чи що? – запитала свекруха. – Люді он зараз як непросто одній з малюком, а ти тут, посоромилася б.
– Можна подумати, у нас грошей кури не клюють, – відповіла я, щиро дивуючись логіці свекрухи.
Та наступних вихідних у гості прийшла свекруха з подарунком. Це були штори на кухню. Дуже гарної якості та за кольором схожі на ті, що подарував чоловік. Приймаючи подарунок свекрухи, я була дуже зворушена. Адже ці штори також були недешевими. До того ж вони ідеально підходили за розміром і не потребували жодних виправлень.
Ось так. Приємно, що свекруха щось таки зрозуміла.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
