Ми з чоловіком живемо в Карпатах, біля Славського, частину нашого будинку віддаємо в оренду. Колись це житло дісталося мені у спадок. Будиночок маленький і практично розвалений, але території довкола було достатньо, щоб облаштувати хатину мрії.
План був такий. Для початку облаштувати місце для себе, а потім подумати про збільшення будинку. Через кілька років кропіткої роботи ми змогли здійснити заповітну мрію. Все це було задовго до війни.
Тепер у нас є будинок з 3 кімнатами, двома верандами та затишною мансардою. Зрозуміло, стільки місця нам із чоловіком не потрібно.
Наша дочка Марічка вже давно вийшла заміж та живе в іншому місті. Тому ми вирішили здавати частину будинку в оренду курортникам, щоб заробити копійчину та допомагати рідним.
Наше дітище принесло гідні плоди. Вже кілька років люди дзвонять та бронюють кімнати заздалегідь. Влітку у нас тут просто рай на землі! Та й зимою лижників багато охочих приїздить. Більше того, за додаткову плату наші гості отримують домашнє 3-разове харчування. Я дуже люблю готувати, тож вирішила монетизувати і цю справу. Вийшов такий собі сімейний бізнес.
Скажу більше. Коли влітку до нас приїжджає погостювати донька із сім’єю, вона з чоловіком облаштовується у дворі у наметі. Так, звучить дивно. Але дочка розуміє, що це задля загального блага. Внучку, звісно, беремо до нас у кімнату. А молоді чудово почуваються і в таких умовах.
І все б нічого, але цього року донька зателефонувала та сказала, що вони на Новорічні свята не приїдуть. Будуть у себе, бо працюють. А потім пролунало досить дивне прохання:
– Мам, ти не могла б поселити замість нас батьків Арсена? Вони вже давно нікуди не їздили, на лижному курорті не були. Дуже хочеться, щоб і вони відпочили як слід.
Зізнаюся, така заява мене збентежила. По-перше, я бачила сватів один раз у житті на весіллі нашої дочки. По-друге, поселити цих людей у нас потрібно, звісно, безкоштовно. А в мене вже наперед все розписано, люди забронювали кімнати на весь січень і лютий. Це означає, що мені потрібно відмовити комусь із гостей та втратити пристойну суму грошей. Свати хочуть пожити у нас щонайменше 2 тижнів.
Я обговорила все із чоловіком. Він не хоче суперечок з донькою, але здоровий глузд підказує, що ми не можемо прийняти сватів. Розумієте, ми ж велику частину зароблених грошей віддаємо саме нашій доньці, даруємо подарунки онучці. Це потрібно для їхнього ж блага. Втрачати постійних гостей і жити разом із малознайомими сватами просто безглуздо.
Але Марічка нас не зрозуміла і дуже образилася. Каже, що наш із чоловіком бізнес зробив із нас байдужих скнарів. Як пояснити дочці, що я відмовила їй, бо так буде правильніше для всіх? Вона не хоче зі мною розмовляти, а мені від цього дуже сумно.
Невже ми дійсно з чоловіком не праві?
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com
