fbpx

Ми з чоловіком живемо в маленькому містечку, а його мама зі співмешканцем живуть прямо навпроти, і вони дуже допомагають нам з Мирончиком. Забирають його зі школи та з додаткових занять. Влітку теж возили на дачу на два тижні. Саме там і почались проблеми, які я досі не можу виправити. Якби ж ще чоловік мені допомагав

Ми з чоловіком живемо в маленькому містечку, а його мама зі співмешканцем живуть прямо навпроти, і вони дуже допомагають нам з Мирончиком. Забирають його зі школи та з додаткових занять. Влітку теж возили на дачу на два тижні. Саме там і почались проблеми, які я досі не можу виправити. Якби ж ще чоловік мені допомагав

Мій семирічний син останнім часом захопився планшетом. Він воліє грати з ранку до вечора, і я не знаю, що з цим робити. Бабуся не бачить у цьому проблеми, а чоловік на все махнув рукою.

Ми з чоловіком живемо в маленькому містечку, а його мама зі співмешканцем живуть прямо навпроти, і вони дуже допомагають нам з Мирончиком. Забирають його зі школи та з додаткових занять. Влітку теж возили на дачу на два тижні. І саме туди Мирон взяв із собою планшет, і я сказала бабусі, щоб дозволяла йому грати на ньому лише у виняткових випадках, наприклад, якщо буде дощ.

Бабуся хотіла бути для Мирона найкращою бабусею і дала йому в цьому плані – “вільний доступ”. І Мирон, очевидно, проводив багато часу за планшетом.

Відтоді Мирончик майже постійно вимагає планшет. Він згадує про це відразу після пробудження і відпускає його з рук прямо перед сном. Я намагаюся забирати в нього планшет і зацікавлюю сина в різних іграх-розвивайках, але на довго його не хватає і син починає плакати, благати, а згодом і злитися.

Чоловік багато працює, і коли приходить додому просить його по таких “небилицях” не турбувати. Але ж це все дуже серйозно. Я не даю собі ради сама, і мені потрібна допомога батька.

Я йому пояснюю, що для сина в цьому віці потрібно більше спілкування батька, що він його б більше слухав. Та чоловік не має багато часу для сина, на жаль.

Його бабуся забирає його після школи двічі на тиждень, а іноді доглядає за онуком увечері. Думаю, вона залишає йому планшет на його прохання, хоча вона мені в цьому не зізналася. Мені бабуся каже, що злість – це лише фаза і вона пройде, за її словами, справа зовсім не в планшеті, чоловік в основному з нею згоден. Я взагалі не знаю, що думати.

А що ви робите в таких ситуаціях, дорогі матусі?

Як справляєтеся з дітьми?

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua

You cannot copy content of this page