fbpx
життєві історії
Ми з дочкою домовилися, що коли Володя підросте, і буде мати свою сім’ю, ми квартиру, в яку я пустила дочку з зятем, продаємо, а гроші ділимо на двох дітей порівну. І ось недавно цей час настав. Я йшла до Наталі, ніби ватяними ногами. Ніяк не хотіла починати розмову, але довелося. – Ну ти і придумала! Твій зять тут такий дорогий ремонт зробив, а ти тепер нас, і своїх двох онуків, на вулицю вигнати хочеш? 

Ми з дочкою домовилися, що коли Володя підросте, і буде мати свою сім’ю, ми квартиру, в яку я пустила дочку з зятем, продаємо, а гроші ділимо на двох дітей порівну. І ось недавно цей час настав. Я йшла до Наталі, ніби ватяними ногами. Ніяк не хотіла починати розмову, але довелося. – Ну ти і придумала! Твій зять тут такий дорогий ремонт зробив, а ти тепер нас, і своїх двох онуків, на вулицю вигнати хочеш?

Юля виходила заміж ще у 80-х, тож стала щасливою власницею державної квартири. Потрібні люди у потрібному місці, звичайно, допомогли, але не всім так щастило. Батьки теж мали гарну двокімнатну квартиру в центрі міста.

Незабаром вони стали батьками. Наталя росла примхливою дівчинкою. Незважаючи на важкі часи та фінансову кризу в країні, батьки робили все можливе для маленької принцеси.

Щоправда, ордена діда Івана вже не допомагали родичам в облаштуванні життя, у всіх кабінетах сиділи вже не ті люди. А діда вже не було на тому світі.

З того часу все пішло не по плану у житті Юлі. Чоловік поліз до “забороненого”, зійшов зі шляху хорошого, тому жінка розлучилася з ним. Життя її валилося на очах, а Наталя і далі була вимогливою дівчинкою. Коли їй виповнилося п’ять років, вона вирішила, що хоче займатися карате.

Юля привела доньку до спортивної школи та ахнула, побачивши міцного та знатного тренера. Вона так зачарувалась, що забула мету візиту.

– Я хочу записатися. На карате! – пробурмотіла Юля.

– Ви хочете чи донька ваша? — засміявся тренер.

– Я! Ой, дочку! – почервоніла жінка.

Тренерові теж сподобалася симпатична жінка, тому в них закрутився роман. Подруги відмовляли її довго від цих стосунків.

Мовляв, надто гарненький він, та й робота не серйозна — руками махає.

Коли Наталя дізналася, що мати збирається узаконити стосунки з її тренером, їй це не сподобалося. Адже вдома він виглядав не таким авторитетним, а мама біля нього розслабилася та погладшала. Пузо в неї якесь з’явилося, хоч і не їсть багато.

– Наталю, а ти хочеш братика чи сестричку?, – якось спитала Наталю мама.

– Ні!, – відповіла Наталя.

Але братик таки з’явився. Він сильно дратував старшу сестру, вона не хотіла навіть дивитися в його бік. Коли Володя пішов у садок, Наталя нарешті видихнула. Бабуся з дідом часто кликали її до себе, але вона відмовлялася, не подобалося їй, як пахнуть у старих будинках.

Якось Максим поїхав на змагання та зірвав там спину. Він довго відновлювався. Лікарі заборонили йому займатися спортом, тож довелося влаштуватися у звичайну школу.

Наталя соромилася вітчима, який вів у неї фізкультуру, адже від знатного каратиста не залишилося й сліду. Вона спеціально прогулювала уроки та провокувала конфлікти.

Незабаром бабуся з дідусем пішли з життя. Наталя вирішила швидко скористатися квартирою, що звільнилася, і подала з нареченим заяву. Батьки суперечити не стали – зробили весілля. Але як же здивувалася Юля, коли примхлива донька почала вимагати бабусину квартиру.

– Наталочко, я не можу її тобі віддати. Давай продамо, поділіть гроші з братом і купіть собі по одній, — сказала мама.

– Володя ще маленький, навіщо йому квартира? Поки я там поживу, а потім розберемося.

Юля не побачила в цьому каверзи і дозволила дочці переїхати до квартири батьків. Молодята зробили невеликий ремонт та поміняли меблі. З того часу Наталя з чоловіком ніби забула про існування родичів. Вона практично не дзвонила матері, а на свята скидала лише повідомлення.

Минали роки. Наталя стала мамою двох діток. Володя відслужив в армії та знайшов собі наречену.

– Мамо, треба з квартирою щось вирішувати, – якось він сказав Юлі.

– Ти чого? Я ж не можу її зараз змусити з’їхати та розміняти житло, двоє дітей в неї.

Юля пішла до дочки, щоб порушити цю тему, але Наталя її зустріла дуже затято:

– Ми ремонт зробили, поки він на дивані валявся. Нічого я не збираюся розмінювати.

– Але ж ми з тобою домовлялися, – промимрила Юля.

– Мамо, навіть не думай про це. Розміняєш – пошкодуєш.

– Доню, але твій чоловік теж повинен думати про ваше майбутнє. Він на все готове прийшов!

– Він усе з нуля тут облаштовував, ти ж пам’ятаєш, який тут запах був!

Володя перенервувавши, зібрав речі та пішов. Він сказав, що спілкуватися більше з батьками не бажання. Від фінансової допомоги відмовився, сам орендує квартиру та забезпечує сім’ю.

Юля довго плакала і не розуміла, чому вона винною залишилася.

Хотіла зробити як краще, а в такій ситуації опинилася.

Чому квартирне питання часто провокує такі фінали? Як мала вчинити Юля?

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!