Ми з дружиною довго збирали на свою квартиру без сторонньої допомоги. Тому і другу дитину не планували, щоб вкласти все в одного сина. І на той час, коли Артем закінчив навчання і знайшов роботу, ми приготували йому квартиру, щоправда, однокімнатну. Але гроші продовжували збирати, щоб потім додати йому для розширення, коли одружиться.
Квартиру віддавали в оренду, доки син не познайомився з дівчиною. Навіщо орендувати, якщо є своє? Ми при покупці на нього одразу й оформили, хоча моя сестра застерігала нас від такого кроку. Просто вона була навчена досвідом, її син розлучився і квартиру, яку вони з чоловіком йому купили, залишив дружині та дитині. Нині вона живе там із цивільним чоловіком, а племінник повернувся до батьків.
Але ми не схотіли образити сина недовірою, за що й поплатилися.
Артем одружився, і за два роки невістка переконала його переїхати до її рідного міста ближче до її батьків.
Ми з дружиною засмутилися, адже син у нас єдиний, мріяли онуків няньчити. Але на нас чекало ще одне випробування – син продав квартиру!
Нас Артем поставив вже перед фактом. За ці гроші купив дві машини – собі та невістці. Хіба можна порівняти нерухомість із машиною? За п’ять-шість років це буде вже металобрухт, а житло власне втрачено.
Живуть поки що у її батьків. Розумію, що квартира його, і Артем мав право нею розпорядитися, як вважав за потрібне, але чому так бездарно?
Немає у нас логічного пояснення вчинку сина.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
