Ми з дружиною мріяли про власний будинок, довго працювали, зокрема й закордоном, і ось нарешті наша мрія здійснилася – вселилися в омріяний, побудований нами дім! Переїхали ми в нього кілька місяців тому, влаштували пишні входини, запросили рідних.
Звичайно запросили і зятя з моєю сестрою на цю вечірку у нашій оселі. Чоловік сестри і раніше демонстрував дивну поведінку, але це стало останньою краплею.
Моя дружина, чудовий кондитер, кілька тижнів готувала солодощі, а в день події розклала їх на таці по всій кухні, їдальні та вітальні. Під час святкування вона відвела мене вбік і сказала:
«Дивно, але печиво зникає відразу, як я його кладу на стіл».
Сказавши це, Галинка пішла у своїх справах, і тут я побачив, як зять Максим набиває печивом свої кишені, а те, що не вміщається, ховає у книжковій шафі. Там уже була напхана пристойна кількість.
Після цього я Максу сказав, щоб він забрав те, що в кишенях, і йшов з нашого будинку. Більше він не повертався. Ось вже кілька місяців не заходить. От дивак. Як до такого родича ставитися?
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.