Побралися ми з дружиною Лесею з великого кохання. І все в нас добре, разом ми 11 років, а от діточок досі не має. Були у різних спеціалістів, але поки що всі зусилля марні.
На всиновлення не згоден я: не впевнений, що зможу кохати не рідну дитинку, і чесно про це кажу. Хоча дружина мене кілька років тому про це просила…
Живемо ми в цілому добре, в достатку: квартира, машина, дача, рідня, друзі і все таке.
Любимо подорожувати, вибиратися в кіно чи ресторанчик.
Не знаю, чого мені, окрім дітей, не вистачало… Та вже сталося те, що сталося.
Рік тому до нас в офіс прийшла нова співробітниця, Іванна. Молода, гарна, весела, ще не заміжня… І що вона в мені, майже сорокарічному, знайшла?..
Я не встояв, у нас зав’язалися відносини. Досі їх вдається приховувати, дружина ні про що не здогадується.
І ось минулого тижня – грім серед ясного жовтневого неба. Іванка чекаю дитинку. Від мене!
Я розгублений і радий водночас. Виявляється, причина того, що ми з дружиною досі не стали батьками – не в мені!
Але… Що робити – я не знаю. Іванка то не заміжня і хотіла б створити зі мною родину, вона це не приховує. А от я… Я не знаю, як бути. Ціную й поважаю дружину, не хочу її образити, залишити саму…
Чи, можливо, Іванка і наша майбутня дитинка – моє справжнє щастя і доля, а Леся ще також зустріне своє? А як ні? Тоді я весь час відчуватиму провину, що покинув її, зіпсував їй життя.
Серце підказує мені одне рішення. А розум говорить протилежне…
Автор – Микола К.
Спеціально для Ibilingua.com.
Передрук без згоди автора суворо заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
