Ми з дружиною разом уже 12 років. І завжди були, так званої, зразковою сім’єю. У нас спільні інтереси, спільні друзі, в загальному, все так, як повинно бути в цій щасливій парі.
Але після народження другої дитини з Олею стали відбуватися речі, які не піддаються логічному поясненню.
Я навіть всерйоз замислююсь про те, щоб відвезти її до психолога. Я ніколи не зраджував дружині та навіть приводів для ревнощів не давав.
Так, мені доводиться часто їздити у відрядження. Можливо, це і стало причиною того, що моя дружина нафантазувала в своїй голові.
По всій видимості вона вважає, що кожен раз, коли літак приземляється, я відразу ж біжу на зустріч з черговою коханкою.
Вона перевіряє мене, дзвонить мені на роботу і уточнює, з ким я поїхав, терміни відрядження і таке інше. Її вже знають наші секретарки і, сміючись наді мною, дають їй всю необхідну інформацію.
Після повернення з відрядження мене завжди чекає звіт про те, скільки разів за час моєї відсутності дзвонила моя дружина, що питала.
Але у мене немає коханки. Просто моя посада зобов’язує мене бувати і в нашому головному офісі і виїжджати на об’єкти. Я працюю у великій будівельній фірмі інженером у відділі капітального будівництва.
Але Оля ніяк не може зрозуміти і прийняти те, що мої поїздки носять чисто діловий характер. Але не тільки мої відрядження викликають у неї напади незрозумілою ревнощів.
Кожен раз, коли я домовляюся про зустріч з друзями, у неї починається істерика.
– Так звичайно, до друзів ти пішов! Всі твої друзі – тільки за дівчатами задивляються! І ти такий же! – кричить вона мені вслід, лякаючи не тільки дітей, а й сусідів.
Хоча ні, сусіди вже давно до цього звикли. А ось дітей шкода. Здавалося б, є простий вихід – сидіти вдома і не спілкуватися з друзями. Але це неможливо.
Я дуже втомлююся на роботі і мені хоча б зрідка потрібна психологічна розвантаження у вигляді зустрічі з мужиками і спільного перегляду футболу.
Але я ніяк не можу це донести до Олі. Дуже люблю свою дружину і намагаюся зробити все, щоб вона ні в чому не потребувала.
І не даю ніяких приводів для ревнощів. Квіти дарую, ніколи не перешкоджаю її посиденьок з подругами, по господарству і з дітьми допомагаю.
Але все даремно. Іноді мені просто хочеться зібрати речі і не повернутися з чергового відрядження. Мене зупиняє лише те, що у нас двоє дітей, без яких я не зможу, як і вони без мене.
Не уявляю, що я роблю не так? Вона просто замучила мене своїми ревнощами і постійним поганим настроєм. Мені навіть складно пригадати, коли ми востаннє разом раділи чомусь.
Раніше ми любили сісти в наше улюблене крісло переді віконцем, вона забиралася мені на коліна, клала голову мені на плече, ми ховалися м’яким пледом і могли годинами розмовляти, дивлячись на зірки, на людей, що гуляють по вулицях, на машини снують по дорозі.
Куди все це поділося? Може, хто знає і підкаже, що мені робити?
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
