Ми з дружиною живемо в квартирі, але так як хочеться кудись втекти літом від спеки, вирішили придбати ділянку, і крок за кроком вибудувати будиночок. – А чого така ділянка маленька? Не прибідняйся синок. Ми з татом прекрасно знаємо, скільки ти грошей заробляєш. Ну хоча б на трохи була більша за Нінкину, а то й соромно сказати буде. І нам не допомагаєте, і на собі економите. Де тільки гроші діваєте?
***
Мама моя, якщо чесно, любитель рахувати чужі гроші, тато теж буває не проти в цьому їй допомогти.
Все життя, що я з ними жив тільки і чув, родичі то купили це, і звідки гроші? А ось цей стільки заробляє, а цей стільки, а брат мій багатій за кордоном живе, міг би нам і допомогти бідним то… Накрали, начарували, з неба впало… Що тільки не говорили…
Думав, що на рідного сина ця маячня поширюватися не буде, але не тут то було…
Одружилися, гроші на весілля самі зібрали, хоч і хотіли просто розписатися, та гроші вкласти, але ж ні “що скажуть ті самі родичі?”.
І ось ми з дружиною живемо не тужимо, Ірина в декреті, я заробляю, не багато, але на трьох вистачає, квартира є (в спадок дісталася).
Два рази на рік їздимо відпочивати, так, але бюджетно. Автівки немає, але і не потрібна в нашому районі (пробки, витрати на неї – не вигідно). Відкладаємо по чуть-чуть на мрію (будинок побудувати), платимо як і багато за кредит на ремонт. Все до копієчки йде. Все чітко.
Батьки кожен раз не упускають можливості побурчати, мовляв що так дешево то купили або це, “скнари, ні щоб як в людей купили”, “Що таку маленьку ділянку взяли, взяли б на 100-300 тисяч дорожчу, ну не будьте для себе такими жадібними.
Говоримо, що і так нашкребли по засіках, на що відповідь мовляв, “а куди гроші діваєте, раз стільки раз відпочивати їздите, то і то купуєте, значить гроші маєте, і не розказуйте нам тут… У всіх гроші є, всі просто прибідняються”.
А ще постійні питання скільки ти отримуєш, ну скільки… Це щоб порівняти, порахувати… Завжди брешу в меншу сторону, т.к про кредит не знають, підняли б сморід. І то для них багато, постійні питання куди гроші витрачаю, хоча живемо не шикуємо, продуктів дорогих і різноманітної їжі не купуємо.
Після того як змінив роботу, і чергового питання ну скільки?! Скільки?! Відповів пристойну суму щоб відстали… Відразу “Ооооо… Молодець! Оооооо… “.
А через кілька місяців чергове обурене питання: “Куди гроші діваєте? Ми тут з батьком порахували, прикинули з вашою зарплатою йде туди і туди стільки то і стільки то, де решта грошей?”.
Це одкровення мене остаточно добило і повеселило одночасно. Я запитав чи довго вони рахували і зводили дебет з кредитом? Скільки ночей і місяців у них пішло на прорахунки?
На що мені відповіли: “вистачить грубіянити, краще б на питання відповів? У самих грошей мішками, а батькам допомогти не хочуть”.
Вони живуть не бідно і, само собою, краще нас і давно в гонитві за родичами перегнали і їх.
На що я відповів, що справжня моя зарплата в 2 рази нижче озвученої. Зате тепер вони чесно зізналися що рахують кожну мою копійку, а мені смішно від того, що всі ці місяці вони займалися дурницями, рахуючи мої неіснуючі гроші.
На це мама засичала, образилася, і більше цю тему не піднімав ніхто.
Ось так.
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
