Я вийшла заміж за коханого чоловіка. Але про те, що мій чоловік завжди і у всьому слухає лише свою матір, я дізналася вже після весілля. Ми з Гришею переїхали до Ірини Олександрівни, бо на цьому наполягла свекруха. Мовляв, поживемо спочатку разом, ми ж недосвідчені, з нею нам легше буде.
Хоча я мала свою квартиру, я вирішила не сперечатися і подивитися, до чого це приведе. Ось тут все і почалося. Насамперед свекруха привела мене на кухню, розповіла, де що лежить. А потім ми почали разом готувати обід. Мама Гриші захотіла перевірити, що я вмію і на що здатна.
Звичайно, їй не подобалося нічого з того, що я робила. Навіть картоплю я чистила не так, як треба! На правах нової невістки я особливо не виступала. Слухалася і робила так, як мені говорили. Чоловік обіймав матір, потім мене й казав: «Алло, вчись у мами всьому-всьому! Вона в мене найкраща!”
Спочатку я раділа, як чоловік ставиться до матері. Він був добрий, ввічливий і уважний. Не всякий чоловік так зможе. Проте чим довше я жила під одним дахом з Гришею та свекрухою, тим швидше я хотіла переїхати назад до своєї квартири.
До речі, про це. Ірина Олександрівна запропонувала здавати моє житло. Вона вже встигла і квартирантів знайти, і про вартість оренди домовитися. Гроші забирала також вона. А мені залишалося вислуховувати, на що вона їх витратила: “Все в дім, Оленочко, все в сім’ю. Ти мене знаєш!”
Але навіть це було не найсерйознішою проблемою, яка на мене чекала. Я народила сина. Свекруха заборонила мені довго сидіти у декреті. Мовляв, тепер грошей треба ще більше, а Гриша усе тягти на собі не може. Я вийшла на роботу, а дитину залишала зі свекрухою.
Часто бувало, що я сина бачила тільки у вихідні. У будні йшла рано вранці і приходила пізно ввечері, коли він уже спав. Ромчик з раннього віку був більше прив’язаний до бабусі, а не до мене, своєї рідної матері. І перше слово “мама” він адресував зовсім не мені, а саме їй – моїй свекрусі. Це було для мене потрясінням.
Я ділилася своїми переживаннями із чоловіком. Але Гриша не бачив у цьому жодної проблеми:
“Ти ж знаєш, мама хоче нам допомогти. Ми повинні бути їй вдячні!”
Але як я можу дякувати жінці, яка на моїх очах забирає в мене право бути матір’ю?
Ми зі свекрухою спочатку вибудували неправильні стосунки. І я загрузла в них, мов у болоті. Але в якийсь момент мій терпець урвався. Я зрозуміла, що не хочу жити разом із Іриною Олександрівною і готова піти від чоловіка, забравши сина.
Зізнаюся чесно, мій план визрівав кілька місяців. Я відкладала гроші, щоб мати бодай якусь подушку безпеки. Говорила неправду свекрусі, що зарплату зменшили і все таке. Так-так, ця жінка контролювала, скільки я отримую, і забирала у мене майже всю зарплату.
А потім я наважилася. Зібрала речі, забрала сина та повернулася до своєї квартири. Наступного дня я подала на розлучення. Гриша разом з мамою хотіли відібрати у мене дитину. Але суд програли. Я зуміла досягти того, щоб син бачився з батьком тільки в моїй присутності.
Можливо, я вчинила неправильно. Але тепер я точно впевнена, що моя дитина зростатиме у здоровій обстановці. Жалкую тільки про те, що витратила стільки часу даремно і дозволяла витирати ноги об себе.
Жінки, дорогі мої, цінуйте себе!
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.
