Ніколи й уявити таке не могла! Пишу це, а руки трусяться. Соромно. Зараз не важливо, гроші чи житло. Що буде далі з нами?
Ми з Ігорем одружені вже 11 років, у нас підростає донечка 7 років, Даринка. Чоловік мій ніколи не працював на постійній роботі, все життя перебивався малими заробітками. Зараз три місяці не працює, не може знайти підходящий підробіток.
І ось сьогодні кульмінація – я побачила, як чоловік поцупив мій золотий браслет, подарований моїми батьками, мою обручку та золотий хрестик Даринки, в якому її хрестили. Для мене це святі речі! я просто не можу в це повірити.
Подібне сталося, треба сказати, не вперше, але то були дрібниці – срібні прикраси й посуд. А зараз я плачу і не можу зупинитися, дуже прикро.
Вперше поскаржилася свекрусі, а вона сказала, що не п’є, не ображає, не зраджує – і то добре. мене слова Ольги Іванівни не переконали.
Я попросила Ігоря залишити будинок, більше так не можу. Він речі зібрав, у коридорі стоять. Пішов, не знаю куди. с
Свекруха дзвонила мені і висловлювала, що я така-сяка, в ніч вигнала її сина, де він ночуватиме тепер.
Мене інше дуже турбує. Я залишилася сама з дитиною, допомоги нема. Без нього складно, матеріально простягнемо, але дуже скромно.
А найгірше, що Ігор навіть на пояснив, куди гроші подів. Я не знаю, що робити, а якщо дитина захворіє, нема на кого донечку залишити. Іноді на роботі затримуюсь, теж ніхто з Даринкою не посидить – мої батьки в іншій області, а свекруха на іншому кінці міста живе і у неї постійно свої справи.
Але вибачити чоловіка не можу. Він дуже добрий батько, Даринку любив, вдома допомагав. Але заробити гроші ніколи не прагнув, а я ночами не спала, щоби копійку заробити. Жодного дня в декреті не просиділа. Постійно у роботі. І ось результат.
Обікрав, навіть хрестик дитини не лишив. Чи я права, що не прощаю його, може я дуже вимоглива? А ви пробачили б? Як мені краще вчинити для своєї родини?
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.