Ми з Інгою дружимо багато років, нам по 52, і ось її син Тарас покликав мене заміж.
Мена звуть Маргарита, і опинилася я у дуже непростій ситуації. Не скажу, що потребую поради. Мені, швидше, потрібна думка чи поглід збоку.
Почну з самого початку. Мені 52 роки, але виглядаю я значно молодше за свої роки. Так вийшло, що тут і з генетикою пощастило, і доглядаю я себе з підліткового віку.
Я витрачаю на себе величезні гроші, навіть зараз. в такий час. Але це того варте, оскільки результат, як кажуть, очевидний.
У моєму житті ніколи не було періодів без чоловіків. Хоча я не була заміжня, на особистому фронті у мене завжди все стабільно добре.
Зізнаюся чесно, з віком я почала звертати увагу на молодших чоловіків. Просто тягне до них з нереальною силою. І вони до мене відчувають ті самі почуття. Про заміжжя з якимось із таких хлопців я раніше не замислювалася. Та й ні до чого мені цей шлюб, принаймні, я завжди так вважала.
Але нещодавно моє життя перекинулося з ніг на голову.
Є в мене одна найкраща подруга Інга. Ми з нею пройшли і вогонь, і воду. Коли вона народила, я від неї не відходила ні на крок. Бачила, як її син росте і дорослішає. А потім Тарас виїхав навчатися за кордон. З того часу ми жодного разу й не бачилися більше.
Тарас виріс, змужнів. Зараз йому 29 років, і він уже не той синочок мами, яким був колись.
Зізнаюся чесно, коли я знову побачила його наживо, втратила мову. Було в ньому щось привабливе. Те, чого я раніше не зустрічала у чоловіках. Але виду я не подавала. Все-таки це син моєї подруги!
Ми з Інгою однолітки, але вона моя повна протилежність. Думаю, тут ще роль зіграло те, що вона народжувала, а я ні. Інга не дуже шанує салони краси. Вона сидить удома і чекає на онуків. Дуже вже хочеться їй стати бабусею. А я… Ви вже знаєте!
Коли Тарас повернувся на батьківщину, подруга влаштувала звану вечерю. Мене запросила, звичайно. Там я його і побачила вперше після стільки років. І яке було моє здивування, коли з’ясувалося, що він мене навіть добре не пам’ятає. Чи то я так погарнішала з роками, чи то він тоді на мене уваги не звертав.
Вечір закінчився тим, що Тарас запропонував мене провести додому. На прощання він несміливо поцілував мене в щоку і сказав, що не проти продовжити наше спілкування у більш неформальній обстановці. Ох, а що було потім вам краще не знати. Я пропала! Закрутилося, як кажуть.
Ми почали таємно зустрічатись. Я не хотіла, щоб про наші стосунки знала Інга, бо розуміла, що вона не зрозуміє. Ну не буду ж я розповідати їй, що за статистикою жінки набагато щасливіші, коли дружина старша, а чоловік молодший. Вона не повірить.
А скільки є прикладів? Безліч! Класичний випадок Пугачова-Галкін обійдемо стороною. А як щодо подружжя президента Франції? така велика різниця у віці зовсім не заважає їм кохати одне одного. Як і нам із Тарасом.
Йому 29, мені 52. Лише 23 роки різниці. Він не хоче власних дітей, каже, усиновимо покинуту дитинку. Він покликав мене заміж, уявляєте? Я так хочу фату, сукню, хочеться позитивних змін у житті. Я не вважаю, що мушу приховувати це, але все одно побоююся реакції Інги. Як мені бути? Як вирішити цю ділему: бути щасливою чи втратити подругу?
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.
