Ми з Іваном жили у квартирі його мами. Були молоді, квартира стара в мотлох, але ми старалися, багато працювали разом, я виконувала чоловічу роботу, зате разом, для нашого блага все робили.
Пропонувала відкладати на своє житло, відповідь чоловіка та його батьків – це ж безглуздо! Це і так, мовляв, ваша квартира, навіщо відкладати на якусь однушку, коли є трикімнатна, яку просто потрібно довести до розуму.
За 4 роки ми зробили капітальний ремонт. На той момент пішло понад мільйон гривень. Звичайно, всі гроші вкладалися в ремонт, маленькими кроками, по кімнаті, а ми днями працювали, вночі спали на підлозі серед мішків з цементом.
У шикарну квартиру з усіма бажаними меблями ми вселилися перед народженням дитини. Наступні роки мого декрету чоловік закрив бізнес, нові починання не мали успіху.
У свекрухи з Іваном стосунки не складалися, скільки не намагалася їх помирити – нічого не вийшло. Свекруха на цьому фоні обіцяла переписати квартиру на онучку, бо «син ніколи нічого не цінував і квартиру він теж невбереже».
Далі коротко: чоловік недавно вирішив розлучитися, змінив замок і все залишив собі. Про дитину він також забув, як і нічого не було.
Через кілька місяців він поїхав із цієї квартири в інше місто, налагоджувати особисте життя. Його мати не дозволила йому віддати квартиру в оренду, але Іван не погодився.
Вже 4 місяці квартира стоїть порожня. Я з дитиною блукала по зніманням. Під час вторгнення моя робота приносить мало грошей, із садками у Києві біда.
Свекруха захотіла налагодити стосунки між нами, щоби все було як раніше, тільки вже без її сина, пішов то й пішов.
Зараз я дізнаюся від спільних знайомих, що вони вирішили цю квартиру під оренду, їм мало грошей і вони хочуть ще. Квартира ж свекрів, мають право. Тільки є нюанс – я хочу забрати меблі та техніку, хоча б те, що можна взяти.
За старими мірками я й півмільйона гривень найближчими роками не зароблю. Гарно виходить – свекруха хоче отримувати хороші гроші з оренди укомплектованої трикімнатної. А мені, можливо, періодично даватимуть кілька тисяч гривень.
Як це мило. Тільки дитина щодня каже, як хоче повернутися додому. А я не знаю, що дочці на це відповісти.
І я не знаю, як донести до свекрухи, що треба якось вирішувати питання по-людськи. Адже до наповнення квартири вони не мають жодного відношення, на відміну від мене.
Питання, яке залишиться без правильної відповіді: як донести до свекрухи, що не вийде з нами спілкуватися нормально і паралельно здавати квартирку з нашими вкладеннями?
Як донести, що дитина хоче жити вдома?
Я впевнена, що по меблям та техніці мені ніхто нічого не віддасть. Бо як тоді квартиру здати без пралки та посудомийки?
У голові багато думок, а як вирішити питання зі свекрухою – не знаю. Просто якийсь глухий кут. Чекаю корисних порад і підказок! Я сирота, батьків немає, сестер-братів теж, тож допомоги чекати ні від кого.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото – Ibilingua.com.
