Ми з мамою і моєю дочкою живемо в двокімнатній квартирі. Вже більше десяти років, як я розлучена. Антон платить аліменти, але це реально “копійки”. На вихідних до мене в гості завітала подруга. Я запарила чайку і поставила на журнальний столик печиво, яке мама сама спекла напередодні. Десь пів годинки все було нормально.
Христині тридцять, вона живе у столиці з мамою та п’ятикласницею донькою, у батьківській двокімнатній квартирі.
Доходи у них дуже скромні. Христина розлучена вже десять років. Чоловік їй платить копійчані аліменти, та й зарплата у жінки мізерна.
Мати зі здоров’ям має певні проблеми, а тому на її лікування йде левова частка бюджету сім’ї. Незважаючи на те, що донька у жінки не балована, але вона росте і їй весь час щось треба: то брекети поставити, то купити взуття, на море звозити хоча б раз за дванадцять років.
Поки що для Христини – це все недосяжна мрія, але вона не сумує і надії не втрачає.
– Та нормально ми живемо. – каже Христя. – Головне житло маємо і боргів немає. Моя мати дуже економна, вона знає де якісь знижки, сама чудово готує. Ми всі одягнені та взуті, не голодуємо.
Майже ніхто з друзів не знає, що Христина має ще одну квартиру, яку вона кілька років тому отримала у спадок. Знаходиться квартира у провінційному містечку. Нині вона стоїть порожня. Жінка щомісяця платить за неї немаленькі комунальні платежі.
– Чому ти її в оренду не здаси? – Каже Христі близька подруга. – Люди платили б квартплату і на тому спасибі.
– Та чого там! – Відповідає Христя. – Та з цією орендою клопоту не оберешся, я вже мала досвід.
Спочатку жінка насправді здавала квартиру в оренду одній дівчині інтелігентного вигляду, яка мала кота. Та нічим це добрим не закінчилося. За шість місяців кіт дівчини повністю знищив у квартирі всі меблі, а сама дівчина наробила боргів по комуналці та зникла у невідомому напрямку. Христі багато сил довелося докласти, щоб борги усунути. Після цього Христина зареклася когось пускати в ту квартиру.
Та й знайти орендаря у невеликому містечку справа не проста. Щоб комуналка була меншою, Христя відключила в квартирі опалення та світло, закрила її на замок і поїхала.
– Якщо вона тобі не потрібна, то ти її тоді продай, – радить Христині подруга, – адже ти на ті гроші, які за її продаж виручиш, зможеш з донькою на море з’їздити відпочити, та ще й залишиться.
– Ох і вигадала ти, квартиру продати, а гроші за вітром пустити. Щоб так зробити розуму багато не треба. Може, вона буде для доньки стартом у житті. Ця квартира це мій актив. Її продати раз плюнути, а як потім купити? Час не стоїть на місці!
А ви з Христиною згодні, що нерухомість, навіть найгірша – це актив, який слід берегти?
А може краще продати квартиру та пожити хоча б кілька тижнів для себе, доньку одягнути, на море її звозити відпочити?
А як би ви вчинили на місці Христини?
Фото ілюстративне
