Ми з Марком одружилися всього 4 місяці тому і вже розлучаємося, не повірите в причину, дуже прикро, щиро кажучи. Пізній шлюб, обом за нам вже за тридцять років. Жили у квартирі моєї мами, разом із моїм 80-річним дідусем.
Чоловік мій програміст, але отримував дуже невеликі гроші, я вчитель, теж не можу похвалитися високою зарплатнею. Основний годувальник – моя мама, їй 58 років, працює у держустанові.
Чоловік, маючи хорошу професію та золоті руки, волів у вільний час не заробляти додаткові гроші, а читати форуми і дивитися мультики.
На всі прохання допомогти по господарству в плані чоловічої роботи: полагодити або попрацювати на дачі – пирхання та зневага в стилі «Я не робитиму цього».
Місяць тому Марко заявив, що треба вести роздільне господарство, готувати тільки собі і не доглядати діда. Як так можна? Живе у нас на всьому готовому і такі умови висуває.
Щоб ви розуміли, дозвілля для нас – ходіння по торгових центрах та магазинах, це улюблена розвага мого чоловіка. На додачу його “плюсів” – повна нездатність співпереживати та відчувати, немає вміння відповідати теплом на мою турботу і увагу, емоційна бідність та убогість.
Все це проявилося вчора при серйозній розмові із образами мене, діда і моєї матері. Виявляється, жити треба заради закупівлі продуктів та таких от порожніх ходінь магазинами просто “подивитися”.
При цьому я, як дружина, повинна прати, готувати і в усьому гарною бути, а сам він тільки споглядатиме і насолоджуватиметься життям. Я просто не розумію – як же мені так пощастило вийти заміж? Не душі дуже неприємно. І вихід тут один – розлучення.
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.
Недавні записи
- З Італії я повернулася о 6 годині ранку. Чемодани тихенько залишила в коридорі, лише витягла новенький багряний халат. В мене було змішане передчуття. З одного боку щастя, що ось-ось я побачу кохану людину, а з іншого – його реакція, адже Андрій постійно наголошував, що повертатись ще рано. – За що ми жити будемо? Все дорожчає! – Але за дверима мене чекав сюрприз. Його слова: – Все не так, як ти зрозуміла, – ніби довгим тунелем доходили до моєї голови
- Ми взяли деякі іграшки і направились на майданчик. Через деякий час туди прийшли хлопці, ну на вигляд так 9-10 років. І ось вони вирішили, що вже готові до “дорослих” балачок. Я раз пропустила крізь віха, другий, а на третій попросила “прикусити язика”. Як не як, а це дитячий майданчик, а не клуб. Дома я це все розказала дочці, а вона сказала, що робити зауваження чужим дітям я не мала права
- Я нічого не розуміла, поки раптом на одній сімейній зустрічі зі свахою не почула, що я, напевно, не хотіла відпускати свого сина “під вінець” з її донькою, тому що кожна мати хлопчика не хоче відпускати сина. І тут всі пазли зійшлися. Я стала згадувати відношення сестер і самої невістки до батьків і до мене в тому числі. Одного дня я таки не стрималася, і все “вилила” сину. Мені втрачати нічого
- В рідної сестри Івана день народження. Вона замовила невеличке свято в ресторані на другий день “Зелених свят” – Трійці. Я ж нічого такого нового, щоб одягнути, не мала, тому й купила собі красиву літню сукню. Ввечері приміряла, похвалилася чоловіку, а він мене висварив, що я на непотріб гроші його тринькаю. – А ця сукня, що ти на новий рік купляла, що, не підходить? – Чоловік не полінувався і витягнув її з шафи
- В неділю до нас завітала після церкви свекруха, і за бокалом “червоненького” вона мені зізналася, що ця квартира насправді її, а ми, особливо я, тут просто гості. Я ледь не стерпла, і якщо чесно, навіть не відразу повірила в її слова. Але тепер мене турбує інше, як вона збирається компенсувати те, що я свої гроші вкладала в ремонт