Ми з моїм, тепер уже колишнім, чоловіком прожили в офіційному шлюбі 13 років. У нас двоє дітей, син і дочка.
Так вийшло, що життєві обставини, у вигляді безмірної любові мого чоловіка до жінок, змусили нас розлучитися.
При розлученні було вирішено, що дочка залишиться зі мною, а син з ним.
Ми з дочкою жили в однокімнатній квартирі, яку нам поступилася свекруха. У нас завжди були чудові стосунки.
Моя дочка ніколи не змушувала мене нервувати, вона добре вчилася в школі, займалася танцями і навіть жодного разу не намагалася втекти з дому. А мені, як педагогу, відома любов підлітків до втеч.
Чоловік з сином же спочатку жили в нашій старій квартирі. Потім він зустрів жінку, вони побудували будинок і переїхали туди. Через кілька років вони розлучилися.
Мій колишній з сином стали жити в орендованій квартирі. Через кілька років він зустрів свою чергову долю, і вони знову переїхали.
Загалом сина порядно так помотало через відносини його батька. Я завжди намагалася підтримувати його, була поруч, наскільки це було можливо.
Та й моя колишня свекруха не кидала його. Він, можна сказати, жив у неї.
А потім сталася велика біда, моєї свекрухи не стало… І після цього сина наче підмінили. Він і раніше не відрізнявся особливою відкритістю і любов’ю до людей.
А тепер остаточно замкнувся в собі. Він щодня приходить до мене, не кажучи ні слова вечеряє і йде.
На всі мої запитання відповідає однозначно: «Так», «Ні», «Відчепися». Ось і все наше спілкування з ним.
Я розумію, що я винна в тому, що не змогла вберегти сім’ю і з-за нашого розлучення йому довелося разом з батьком переїжджати з будинку в будинок і звикати до нових «матерів».
Але ж я завжди допомагала йому та й зараз, коли він став уже зовсім дорослим чоловіком, підтримую його фінансово.
Я не можу зрозуміти, звідки з’явилася така ненависть до рідної матері. Я не сплю ночами, все думаю, як же мені налагодити відносини з сином.
Але поки що відповіді знайти не можу…
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
