Ми з невеликого райцентру на Хмельниччині. Мама чекала, поки тато відлетить на небеса, аби повернутися з Італії додому, та й то не надовго. Оплачувала доглядальницю. Приїхала не сама. Гроші привезла, прощання організувала на рівні. Але цього малого я й знати не хочу, та і її

Ми з невеликого райцентру на Хмельниччині. Я вже була досить доросла, коли мама у 39 років поїхала працювати в Італію.

Пішла вона на цей крок, бо занедужав тато, йому на постійній основі потрібної були дорогі препарати, догляд.

Та й я вступила в університет, хоч і на бюджет, але мені матеріальна допомога батьків теж була потрібна.

У мами ж давно в Італії мешкала й працювала трохи старша за неї двоюрідна сестра, от тітка Галина і покликала маму, допомогла їй з житлом і роботою.

Перші кілька років мама не приїжджала, а потім кільки років раз на рік обов’язково прилітала у відпустку на 40 днів. Привозила рода, гроші.

Йшов час, і тато став зовсім лежачим, ми знайшли доглядальницю і мама стала оплатити її послуги.

Я тим часом вивчилась, вийшла заміж, мама допомогла мені купити двокімнатну квартиру у Хмельницькому, а тато зробив на маму заповіт на наш будинок.

Останні кілька років мама не приїжджала, говорила, що в неї дуже старенькі сеньйори під опікою і вона полишити їх не може.

Гроші мама перерахувала, а коли сталося повномасштабне вторгнення, вона кликала мене з донечкою до себе, але я вирішила залишитися з чоловіком у Хмельницькому.

І ось недавно я дізналася правду, яка підкосила мене і як жити з цим далі – я не знаю поки що.

Виявилося, що мама просто чекала, поки тато відлетить на небеса, аби повернутися з Італії додому. Та й то ненадовго.

Як я вже казала, мама оплачувала батьку доглядальницю, а коли його не стало місяць тому, вона нарешті приїхала.

Гроші привезла, щоб нам з чоловіком на машину додати, прощання з татом організувала на рівні.

Але вся справа у тому, що приїхала моя 52-річна мама не сама. А з дворічним сином Пабло. Виявляється, у неї там стосунки з італійцем, у них народилася дитина, і тепер мама виїде за нього заміж.

Мама просить її по жіночому зрозуміти і пробачити. А я не можу! Ви знаєте, у мене така буря всередині!

Я цього малого й знати не хочу, та і її теж, бо такого обману я від неї не очікувала.

Як тепер жити далі, коли навіть найрідніша людина виявилася не тією, за кого ти її вважала, а хитрою і не чесною?

Я дуже збентежена й розгублена, таке враження, що пішла земля з під ніг.

Передрук без посилання заборонено.

Фото ілюстративне, авторське.

You cannot copy content of this page