Ми з Олегом одружені два роки. І я хочу розлучитися, бо це нікуди не годиться.
Я, хоч вже заміжня, навчаюсь в університеті, отримую підвищену стипендію та підробляю. Беру гроші за курсові роботи. Якщо за місяць пишу для інших студентів 3-4 курсових, то отримую пристойні гроші. Вихідні у мене зайняті репетиторствами. Готую абітурієнтів до вступу у виші.
І так, я завжди була відмінницею. Мені подобалося радувати батьків хорошими оцінками у щоденнику. І себе теж. Я лев за гороскопом, перфекционист по життю. Та й навчання мені дається легко. У школі я ходила на всілякі олімпіади, від фізики та математики до гуманітарних предметів. Я любила залишатися після уроків, щоб допомогти підтягнути програму однокласникам.
У старших класах я вперше спробувала себе у ролі репетитора. І почала заробляти у такий спосіб свої перші гроші. В університеті підключила ще курсові та дипломні роботи. Звичайно, втомлююся з таким навантаженням. Але мені дійсно подобається і вчитися, і допомагати у навчанні тим, хто цього потребує. Педагогіка – моє покликання, це мене поглинає, і я цілком задоволена.
А ось з моїм чоловіком ситуація зовсім інша. Здається, крім телевізора з пінним його більше нічого не цікавить. Заробляє Ігор менше за мене. Чоловік не прагне ні пошуку нової роботи, ні кар’єрного зростання взагалі. Його цілком влаштовує, що основні потреби нашої сім’ї забезпечую я.
І якщо мене ще якось влаштовувала така ситуація раніше, то зараз я в розпачі. Після народження дитини грошей стало дуже не вистачати. Поки я в університеті, із дочкою сидить чоловік. Він працює у нічну зміну. Також з дитиною нам допомагає моя мама, на щастя, вона живе у сусідньому будинку і часто навідується у гості. Мамі сидіти з онукою тільки на радість.
Раніше з Ігорем ми домовлялися, що він братиме на себе турботи по дому. Я могла б спокійно працювати і в перервах бути з дочкою. На словах нам вдалося створити гарний план поділу сімейних обов’язків. Однак, коли довелося в реальності прибирати й готувати, чоловік дав задню.
Приходжу з університету, забираю у чоловіка доньку. Поки дитина спить, швидко сідаю за написання курсових та дипломних робіт. Втомившись, починаю вночі готувати їжу на всю родину. Знову йду до дочки. А потім повертаюся до роботи.
І при цьому мені потрібно ще встигати робити власні домашні завдання і вчитися. До народження дитини я якось знаходила ресурси на всі турботи. Але зараз мій моральний стан буквально на межі.
Не можу поважати свого чоловіка, коли тягну на собі всю сім’ю. Навіть дивитися на нього не хочеться. Стільки разів намагалася з Ігорем обговорити і якось вирішити цю проблему. Але толку ніякого. У нього на кожен мій аргумент є виправдання. Його байдужість потихеньку витіснила всю романтику. Зараз навіть повірити складно, що колись я щиро кохала цю людину.
Я не почуваюся ні коханою, ні дружиною, ні взагалі жінкою. Орю як кінь, з ранку і до пізньої ночі. А Ігорю й так нормально. Наші стосунки тримаються на волосині й дитинці. Здається, скоро я або відкинуся, або піду від свого співмешканця.
Як гадаєте, чи є шанс у нашої родини залишитися цілою й вистояти? Бо я в цьому дуже не впевнена. Дякую всім за увагу, поради й думки.
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.