Ми з Романом разом чотири роки, підростає донечка, Соломійці 3 рочки. Переїхали ми жити до свекрухи в будинок, щоб економити. В свою квартиру впустили квартирантів, з цих грошей переважно і живемо.
Рома працює, але зарплата у нього маленька, я підробляю трохи в інтернеті, але це теж копійки. А свекруха живе сама в приватному досить просторому будинку. Ось і вирішили жити разом, всім так вигідніше з фінансової точки зору.
З Романом у нас все добре, стосунки хороші, я ціную, люблю і поважаю свого чоловіка. Але ми, як я вже сказала, живемо разом з його мамою Анастасією Петрівною. Причину я озвучила. З’їхалися ми рік тому.
Батьки чоловіка завжди жили у приватному будинку. Але рік тому не стало свекра і нам довелося переїхати до свекрухи, яка лишалася сама. Звичайно, я не могла сказати ні, оскільки розуміла стан Анастасії Петрівни.
А так і квартиру здаємо, і свекруха не самотня. У Роми якраз проблеми з заробітком і ми всі зараз можна сказати живемо на гроші і орендованої квартири.
Для мене це спільне проживання – суцільне випробування! Свекруха у мене чудова. Тиха, спокійна, не заважає – це правда. Але мені не зручно. Я хочу свій простір і бути господаркою у своїй оселі. Вона нічого не робить, не допомагає, з дитиною моєю не справляється, тому Соломійку на довго не можу залишити на неї.
А романтичні вечори з Ромою і сюрпризи для чоловіка? Все це зникло, бо ми завжди в компанії свекрухи. Навіть відчувається, що наші взаємини з коханим стали не такими романтичними і красивими, як раніше.
Не думайте, я Роману багато разів озвучувала, що не хочу жити із його мамою. Але він поки що нічого змінити не може. Фінансово немає можливості повернутися на квартиру чи винаймати собі окремо.
Рома зараз намагається зайнятися власною справою, але все складно. Зараз я поїхала на відпочинок із дитиною в Карпати на 1,5 місяці до родичів і як подумаю, що доведеться повертатися додому, так одразу сумно стає.
Я не хочу так жити з мамою чоловіка, і що робити – також не знаю. Ми прожили рік зі свекрухою, і я мирилася з цією ситуацією, йшла на поступки своєму чоловіку. Але моє терпіння добігло кінця. Що порадите? Дякую всім за поради й думки!
Фото – авторське.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.
