fbpx
життєві історії
Ми з Ромою одружилися 7 років тому, переїхали до іншого міста. З села перебралися у столицю. 5 років чоловік навчався, я чекала малюка, народила, зрозуміло, що не працювала. Його батьки за 5 років жодного разу не допомогли, хоча труднощі у нас були. Мої допомогли. Рік тому ми переїхали нарешті у свою однокімнатну квартиру

Ми з Ромою одружилися 7 років тому, переїхали до іншого міста. З села перебралися у столицю. 5 років чоловік навчався, я чекала малюка, народила, зрозуміло, що не працювала. Його батьки за 5 років жодного разу не допомогли, хоча труднощі у нас були. Мої допомогли.

Рік тому ми переїхали нарешті у свою однокімнатну квартиру.

І ось свекрам тепер постійно треба у Київ. То на вихідні, то до спеціалістів, то ще щось. Зупиняються, звичайно, у нас, де ж ще? Ще й зовиця з дочокю у нас часті гості, просто не знаю, куди від них усіх подітися. Я проти їх візитів взагалі, а Рома добрий і пухнастий, не хоче нікого образити.

Як зробити, як донести і пояснити, що мені вони всі у квартирі, причому однокімнатної, не потрібні? Що хочеться нарешті пожити своїм власним життям, своєю родиною?

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com.