Ми з сестрою домовилися, я доглядаю лежачу маму, а вона допомагає фінансово, оскільки живе і працює в Італії. Я б ніколи і не довідалася, що вона про все це думає, якби в останній візит Світлани ми не пішли до сусідки на іменини. Так неприємно стало. Але я вирішила змовчати, Бог їй суддя. Якби вона хоч день провела з мамою, помила її, переодягла, то не було б таких балачок.
Хочу вилити вам свою душу. Ми з сестрою разом росли, вчилися, гуляли. Чому вона такої думки про мене, хто його знає. Чим я таким заслужила таке ставлення?
Мені 48 років. Заміжня, маємо з чоловіком двох дітей. Старший син вже живе з дівчино, молодший ще з нами.
Живемо ми в селі.
В мене є рідна сестра Світлана, вона старша за мене на чотири роки і живе і працює вона в Італії вже мабуть років десять.
Я працювала на ринку, продавала овочі та фрукти. Чоловік будівельник. У Івана руки золоті, він без шкідливих звичок, тому роботодавці його завжди цінували.
Але так сталося п’ять років тому, що злягла наша мама. Вона жила окремо, але ми змушені були її забрати до себе.
Вона лежача…
В цей час ми зрозуміли, що на роботу їздити до області я не зможу, оскільки мамі потрібен постійний догляд.
Поговоривши з сестрою ми вирішили, що я доглядаю маму, а вона в свою чергу допомагає нам фінансово. Щоб ви розуміли, гроші йшли суто на маму, собі я майже нічого не брала, бо нічого не залишалося.
Аптека, підгузки, їжа, ну все що треба, ми все купляли.
Я трохи пробула дома, але якщо людина звикла працювати, то їй важко сидіти просто так дома, тому я влаштувалася до школи, яка поруч з нами, двірником.
Це робота не з 9 по 18, тому я все встигала, і копійку заробити і за мамою доглянути.
Так я кручусь як білка в колесі вже 5 років.
Світлана за весь цей час приїжджала три рази.
Вона привозила повні торби різної закордонної смакоти, гонорово давала по сотні євро моїм хлопцям. І звичайно ж дякувала мені за догляд мами.
Але її останній візит заставив мене задуматися.
Ми пішли до сусідки на іменини. Всі сиділи за столом, і тут мова зайшла за те, що в селі важко зараз живеться.
І тут моя Світлана каже!
– Та я це прекрасно знаю. Якби не моя фінансова допомога, то не знаю чи Анна з сім’єю тут вижила. Як-не-як, а я даю їм велику підтримку!
Мене перетрусило, але я нічого їй у відповідь не сказала.
Вона навіть приблизно не знає, як це важко доглядати лежачу людину, бо навіть коли вона і приїжджає, то виходить з кімнати, коли треба переодягти чи помити.
Я вважаю, що роблю велику роботу. До того ж я працюю, працює мій чоловік і старший син.
Ми не потребуємо нічиєї допомоги і не маємо її. Я просто хочу, щоб до мене ставилися по-людськи і хоч трохи цінували мою роботу.
До чого були її слова?
Показати, яка Світланця розумна, бо живе в Італії?
Автор – Наталя У
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
