fbpx

Ми з сестрою Тамарою обидві вже не молоді. І у нас, щиро кажучи, не найпростіші стосунки. Томі вже 63 роки, я трохи менша, маю 55 років. Тамара з родиною мешкає в рідному Луцьку, я – у Києві. Я рано вилетіла з батьківського гніздечка: в 19 років я вийшла заміж за військового і поїхала з рідних місць в іншу область. З побутовими та сімейними труднощами ми з Максимом справлялися завжди самі. Згодом сімейне життя налагодилося, ми перебралися з глухих прикордонних місць в столицю. Я, на її думку, не беру участі в турботі про маму. Взаємини наші з Томою зіпсувалися зовсім і останнім часом ми майже не спілкуємось. Саме Тамарі відійшло все те, що нажили наші батьки: будинок, машина старенька, мамині прикраси, які їй дарував тато, привозив з різних країн, бо якийсь час плавав. Плачу їм 10 тисяч гривень на місяць

Ми з сестрою Тамарою обидві вже не молоді. І у нас, щиро кажучи, не найпростіші стосунки. Томі вже 63 роки, я трохи менша, маю 55 років. Ми давно дорослі жінки, кожна – зі своїм життєвим досвідом.

Тамара з родиною мешкає в рідному Луцьку, я – у Києві. Я рано вилетіла з батьківського гніздечка: в 19 років я вийшла заміж за військового і поїхала з рідних місць в іншу область. З побутовими та сімейними труднощами ми з Максимом справлялися завжди самі.

Згодом сімейне життя налагодилося, ми перебралися з глухих прикордонних місць в столицю, почали можна сказати з нуля знову облаштовувати своє сімейне життя. Сестра ж весь цей час жила з батьками.

Зараз тата вже немає живого, у нас лишилася старенька матуся. Мама постаріла, але ще жвава: пече пиріжки, порається в квітнику й на городі, адже наш будинок в приватному секторі міста.

Діти мої вже дорослі, син в США, а дочка поруч, в сусідньому будинку живе з родиною. У них з чоловіком двоє діток і я допомагаю донці з малечею, але ми обоє з чоловіком ще працюємо.

І все б добре, але останнім часом у моєї старшої сестри Тамари з’явилися до мене претензії, які вона постійно висловлює, Мовляв, я, на її думку, не беру участі в турботі про маму.

Взаємини наші з Томою зіпсувалися зовсім і останнім часом ми майже не спілкуємось. Не можу зрозуміти в чому моя вина, прямого спілкування моя сестра уникає.

Справа в тому, що саме Тамарі відійшло все те, що нажили наші батьки: будинок, машина старенька, мамині прикраси, які їй дарував тато, привозив з різних країн, бо якийсь час плавав.

Майнових претензій у мене до сестри немає. адже це вона все життя біля батьків, а я давно вирушила в своє окреме плавання далеко від рідного міста. тому я абсолютно була не проти, що все відійде сестрі.

Звичайно, я буваю в Луцьку у мами, але приїжджати часто і надовго я не можу, а жити до мене мама не поїде. Скоро у мене відпустка, і я планую поїхати на малу батьківщину провідати рідних та маму.

Але в мене, зізнаюся, так вже важко на душі, оскільки ситуація напружена. Місяць тому сестра написала, щоб я їй поки взагалі не дзвонила у неї проблеми, мовляв, вона сама пізніше сама зв’яжеться зі мною.

Але хочу наголосити, що і раніше дзвонила тільки я, Тамара в кращому разі писала. І я не можу вирішити, як же спілкуватися з сестрою, аби вона не ображалася. Давати більше грошей? Але я й так їм по 10 тисяч гривень щомісяця надсилаю, невже мало?

Я наче доросла жінка, але розгублена щодо сімейних взаємин з мамою і сестрою. Знаю, що мама буде мені рада, а от Тамара? І що там у неї за проблеми? Чому вона така закрита від мене?

Дуже не хочеться думати, що сестра заздрить мені, що я живу в Києві і у мене все гаразд в родині. Адже від неї чоловік пішов ще за молодості, лишив її з маленькою дочкою. Вдруге Тамара так заміж і не вийшла, прожила життя біля батьків.

Дуже сподіваюся на коментарі і поради добрих людей, можливо, вони допоможуть мені поглянути на свої взаємини з рідними під іншим кутом, розібратися в ситуації і вибрати правильну лінію поведінки з близькими людьми. Всім бажаю миру!

Передрук без посилання заборонено.

Фото ілюстративне, авторське.

You cannot copy content of this page