Ми з Тарасом одружені вже три роки, донечці Марічці зараз два рочки. В нас обох це перший шлюб і перша дитина. Маємо свою квартиру в райцентрі під Києвом. І жили би ми добре й щасливо, якби свекор – вітчим мого чоловіка – не наказав довго жити.
Справа в тому, що мами Тараса залишилася сама у своєму місті. І тепер чоловік став дзвонити їй по 2 рази на день! А раніше телефонував через день-два. Якщо у нас гості або ми зайняті якоюсь справою, він йде до іншої кімнати, закривається і хвилин 30 вони розмовляють. Триває таке вже півроку і мене це вкрай не влаштовує!
А недавно Тамара Михайлівна приїхала до нас взагалі на тиждень з наміром брати активну участь у вихованні дитини. Навіщо це мені треба, скажіть??? Я одразу розставила кордони: годую дитину сама, домашні справи і готування їжі – сама, всі справи з дитиною (переодягнути, купати та інше) – роблю сама.
Свекруха ходила з Марічкою погуляти і протягом дня 2 години гралася з нею, далі я донечку забирала і вона повний день була зі мною.
Звичайно, мамі чоловіка таке не сподобалося, через це між нами всіма стався конфлікт, бо тарас прийняв сторону мами. А коли Тамара Михайлівна нарешті поїхала, чоловік зі мною тиждень не спілкувався, були тільки претензії, мовляв, через мене його мати тепер на нього ображається, вимовляє йому, плаче в трубку. І я розумію, що вона для нього завжди буде на першому місці.
І ось на початку листопада свекруха купила собі квартиру в нашому дворі і збирається переїжджати. Мене це турбує. І дуже сильно! Кілька разів на день прокручую думки – що ж мені тепер робити? це ж життя взагалі не буде!
Хочу вибудувати для себе «опори»: у мене своя студія дизайну, планую купувати квартиру, оформляти на свою маму, щоб була можливість розлучитися з Тарасом, якщо вже іншого виходу не буде, і жити з дитиною окремо.
Підкажіть, будь ласка, як бути? Чи правильно я міркую? Адже ви самі бачите, яка в мене ситуація.
Фото – авторське.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.