fbpx
життєві історії
Ми з трьома дітьми переїхали до США. Але життя тут виявилося недоказкою. Ми вже зняли невеликий будиночок в одному з передмість Бостона. Наймолодшій нашій малечі не виповнилося навіть року. Це малоповерхова країна. Тут це заборонено. Сантехніки – ось хто люди. Фарба фасаду до якогось року містила у своєму складі шкідливу для здоров’я речовину. У нас залишилася нерухомість в Україні

Так збулася наша американська мрія. Ми з трьома дітьми переїхали до США. Але життя тут виявилося недоказкою.

Ми з чоловіком та трьома дітьми у березні 2022 року великитми зусиллями залишили свою квартиру в запорізькій області та вирушили до Нью-Йорка.

Ось уже кілька місяців ми мешкаємо у США. Ми вже зняла невеликий будиночок в одному з передмість Бостона і маленькими кроками почали облаштовувати своє нове життя. У нас було дуже багато турбот: знайти роботу, влаштувати дітей до школи та підтягнути англійську.

За кілька місяців наша родина докорінно змінила своє життя.

Живемо у штаті Массачусетс, у невеликому місті. Це десь 10-15 хвилин від Бостона. Переїхали ми всією родиною. Нас, як я сказала, двоє дорослих та троє дітей. Наймолодшій нашій малечі не виповнилося навіть року.

На переїзд ми витратили багато грошей. Тільки квитки з Тбілісі до Нью-Йорка коштували 3700 доларів. Але це не рахуючи того, що наприкінці березня ми їздили до Польщі за візою. Загалом подорож вилилася у круглу суму.

Що вплинуло на переїзд? Звичайно, насамперед, ситуація в Україні, вторгнення рф, небезпека. До того ж, у нас із чоловіком давно була американська мрія. Ми хотіли і хочемо кращого життя для наших дітей: кращої освіти, кращої медицини.

Хоч би як це не звучало, але у нас з усим цим поки що все сумно, а тим паче зараз. І якщо ти хочеш потрапити до нормального лікаря, то тобі потрібно викласти хорошу суму грошей, щоби до нього потрапити.

Тут медицина, звісно, ​​платна. Екстрені випадки покриватиме наша страховка. До речі, страховка для дітей безкоштовна і вона взагалі покриває все. Виходить, ми дітям можемо за допомогою неї лікувати зуби, ходити до дитячого спеціаліста, інших фахівців.

У той момент, коли нога ступила на американську землю, нам все було незвично. Перед нами поставали ті самі картинки з американських фільмів. Той самий «Один вдома». Незвично було бачити наживо всі ці будинки.

Америка – це малоповерхова країна, тому що всі хмарочоси розташовані в центрі, а далі вже невеликі будівлі.

Тут дуже красиво, затишно та комфортно.

Вдома в україні мої діти могли гуляти самі біля будинку, ходити до найближчого сквера, грати зі своїми друзями. Тут це заборонено. Дітям віком до 14 років не можна гуляти самостійно. Тому ми ходимо усі разом. З одного боку, це незручно, а з іншого – це безпекове питання, тобто це навіть добре.

Американці дуже трепетно ​​ставляться до родин із дітьми. Наприклад, коли ми прилетіли до Нью-Йорка, там була величезна черга на паспортний контроль, і нас американка вичепила з черги і провела туди, де не було нікого. І ми дуже швидко пройшли паспортний контроль. Ще незвично, що вони мають іншу систему вимірювання: милі, паунди, фаренгейти, унції. Весь світ вимірює звично нам, а тут інакше.

Я влаштувала до школи наших дітей. Середній у нас тільки пішов у перший клас, старший у п’ятому класі. Школа у нас безкоштовна. Ми вирішили, щоб вони пішли саме до американської, щоб швидше вивчили мову та знайшли собі нових друзів.

Хоч тут і багато російськомовних і навіть українлмовних, я хочу, щоб діти потоваришували з американцями, з дітьми інших національностей.

На роботу тут влаштуватися можна, поки що неофіційно. Чоловік мій працює, йому не важко знайти роботу за спеціальністю. Він працює у енергетичній сфері. До речі, тут дуже цінується ручна праця. Якщо у нас, наприклад, люди вважають сантехніка людиною другого ґатунку, тут сантехнік – шановна і всім потрібна людина. І виглядають тут вони не як наші сантехніки, і одержують дуже велику зарплату.

Щоб винайняти житло, ми досить довго стояли в черзі. Як я вже сказала, американці трепетно ​​ставляться до родин. Є певні проблеми. Будинки тут досить старі. Як нам пояснили, фарба фасаду до якогось року містила у своєму складі шкідливу для здоров’я речовину. З дітьми у такому будинку жити не можна.

Зрештою ми орендували квартиру в будинку на трьох господарів. Наші – другий поверх та мансарда. Квартира коштує нам 2500 доларів. Вважаю, що це досить багато. Але тут абсолютно інша купівельна спроможність. Люди одержують зовсім інші зарплати. Якщо не переводити ціни на гривні, то нормально почуваєшся. Тому що зарплати тут у доларах. І ціни, відповідно, також. Звичайно, якщо хочеш їжу – органіку, то й заплатити маєш більше.

Люди тут дуже доброзичливі. Не виключаю, що той, хто хоче нарватися на неприємності, отримає це. Якщо ти спокійна адекватна людина, то все буде гаразд. Тут у державних органах дуже багато російськомовних людей. Нескладно порозумітися. У мене поки що є мовний бар’єр. Англійською тут усі говорять по-різному — і говорять дуже швидко, тому є складнощі з розумінням.

У нас залишилася нерухомість в Україні. Нині у нашій квартирі живуть родичі. Вони так і залишатимуться там, бо все може бути. Не можу сказати точно, чи повернемося ми чи ні. Але зараз нас все влаштовує, ми здійснили те, що хотіли. Про що думали та мріяли. Але все в цьому житті може бути. Не виключаємо того, що хтось із наших дітей захоче повернутися в Україну.

Ми мріємо про те, щоб якнайшвидше легалізуватися тут. Тобто отримати новий паспорт. Хотілося б перевезти своїх рідних. Мої батьки легкі на підйом. Наприклад, моя мама любить подорожувати та добре знає англійську мову. Сподіваюся, що найближчим часом вона приїде.

Не вагайтеся та робіть! Мрії ваші обов’язково збудуться. І звичайно ми молимося щодня за мир в Україні і у всьому світі, щоб все це скоріше закінчилося.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.