Кожному не вгодиш, і це правда.
Ми з Тимуром придбали квартиру, порівняно в новому будинку, трохи більше року тому. Сім’я у нас досить весела, і без компанії ми не можемо. Туму вже до тижня часу ми перезнайомились з усіма можливими сусідами. Особливо з тими, в кого є діти, на майданчику по три рази на день зустрічалися. І ось недавно я зрозуміла, що більшість матусь почали мене уникати. Добре хоч бабуся відкрила мені на цю обстановку очі.
Передумов для подібних метаморфоз, на мою думку, не було – ми звичайна сім’я: я, чоловік, діти, іпотека, дім-робота-будинок, не меломани, не скандалісти, діти не тупають і не кричать. І чим я могла заслужити такий бойкот – губилася в здогадах.
Рік тому нас прийняли дуже прихильно: ми купили квартиру і гараж в кооперативі неподалік від будинку. Тиждень знадобився, щоб перезнайомитися з усіма місцевими матусями на дитячому майданчику.
Чоловік влився в чоловічу половину сусідів. Спільні шашлики, поїздки на батути, тисяча до зарплати. Підвозити не відмовлялися, за чужими дітьми наглядали.
Спочатку було прохолодно з їх боку: мене перестали запрошувати на прогулянки, а самі сусідки перекочували в сусідній двір. Потім вони дружно видалили мене з друзів. А слідом і зовсім оголосили бойкот, замовкнувши.
Світло на те, що відбувається пролила самотня бабуся з третього поверху:
– А їм мужики тебе в приклад ставлять! Ти на свого не гаркаєш, в гараж відпускаєш, не телефонуєш кожні п’ять хвилин, не лаєшся. А якій жінці приємно, коли її з новою красивою сусідкою порівнюють?
Ну “чепуха” ж це все? Не, ну реально — че-пу-ха!
Ну так, збираються вони частенько чоловічою компанією в гаражах. І? У мого тата був гараж, у діда був гараж, у дядька був гараж. Так “гараж” – майже головний рецепт сімейного щастя! Під цим словом може ховатися що завгодно: риболовля, полювання, футбол. Це як похід в СПА для жінки: розслабитися, поговорити досхочу, з подружками перемити кісточки нашим чоловікам…
Ось воно: перемити кісточки!
Поговорила з чоловіком, відпиратися не став:
– Так, хвалюся! Своєю найкращою в світі дружиною. Маю право!
– І що тепер робити?
Придумали.
О, цю сцену можна було б назвати найбільш невдалим дублем самої огидної сцени з найдешевшої мелодрами! Операція “Реабілітація” почалася!
П’ятниця. До загального мужицького чату понеслися меседжі: “Моя кричить”, “Нам завтра до тещі на дачу, відпустить, але ненадовго”, “Пацани, грошей немає”, “Хвилинку, я малого присплю і прийду”…
– Пиши!
– Що писати?
– Що я ввела в домі “сухий закон”.
– Написав! – понеслися лайки і слова підтримки. – О, там Андрій з Костиком вже біля під’їзду. Давай на кухні вікно відкриємо, ти покричи трохи, тоді я і піду. Скаржитися.
– А що вигукувати?
– Ну, що я нікуди не піду. Полка, там, не прибита. Або що ви, жінки, кажете в таких ситуаціях? – чоловік почухав потилицю.
– А я звідки знаю? Гаразд. Буду імпровізувати! – я відкрила вікно, набрала повітря, напружилася, відкрила рот… – Не можу!
– Рідна. У тебе все вийде! Давай!
– А… – я не змогла себе пересилити і похитала головою.
– Що за дружина у мене така? Навіть попиляти по-людськи не може! – здивувався чоловік. – Гаразд, вийду сумний, сам на тебе наскаржуся. Головне: через годину починай дзвонити кожні п’ять хвилин!
З тим він і пішов. А я спокійнісінько лягла дивитися фільм, геть забувши про дзвінки. Згадала тільки вранці, подивившись на злегка пом’ятого супутника життя.
Поговоривши, ми вирішили не розігрувати ніяких сцен, і нічого не міняти. Ну образилися сусідки. Ну оголосили бойкот. Але з ними ж не обов’язково дружити, правильно? А то ще заражусь заразою “пиляння чоловіка”. А без спільних прогулянок з дітьми у дворі обійдуся. Зате гойдалки завжди вільні будуть. Ось так!
Фото ілюстративне – pixabay
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!