Ми з Василем спільно прийшли до рішення, що родичам не будемо говорити всієї правди. Для всіх я була при надії, просто щоб ніхто не наврочив, не розголошували цікавого стану. До того ж, Богданчику не було й пів рочку – зовсім малюк. І ось настав той день, коли ми забрали нашого омріяного синочка додому. Я не могла налюбуватись Богданчиком. Навіть коли він спав, я сиділа, дивилася, і дякувала Богу за подарунок. Та одного дня відчула, що мій організм себе дивно поводить.
Софія та Василь одружилися, коли їм було вже по 32. Пара довгий час намагалася стати батьками, але не виходило. Вони витрачали великі гроші на лікування, але, на жаль, нічого не допомагало. Після всього Софія змирилася з тим, що ніколи не відчує щастя материнства. Лікарі казали, що вони з чоловіком здорові, просто – не сумісні.
Найкращі професори розводили руками і пропонували лише усиновлення. Софія була за, ось тільки боялася, що Василь буде проти. Адже не кожен чоловік погодиться прийняти в свою сім’ю чужу дитину.
І яким було здивування Софії, коли Василь, як тільки вона заговорила про усиновлення, погодився не роздумуючи. Разом вони відправилися до дитячого будинку. Директорка попередила, щоб вони підготували необхідні документи.
Тоді чоловік з дружиною вирішили, що трішки приховають правдиву інформацію перед родичами, скажуть, що Софія була при надії, просто не хотіли нікому розповісти, боялися наврочити.
Їх відвели в кімнату дітей. Показали одного хлопчика, якого Богданчиком звуть, йому ще навіть пів рочку немає, а він вже такий самотній. Батько відмовився від нього, ну а матері, на жаль, під час його появи на світ, не стало. Богданчик неймовірно красивий та розумний хлопчик.
Софія з Василем, довго не думаючи, почали готувати документи про його усиновлення. Софія кожен день приходила щоб полюбуватися на свого синочка: поносити на ручках, пообіймати. Минуло близько місяця, як вони забрали свого Богданчика додому.
Ось він, цей щасливий час для них настав. Вони намилуватися не могли своїм щастячком. Минуло пару місяців, і Софія занедужала, вона звернулася за допомогою до лікарів. Яким було її здивування, коли вони сказали що Софія в очікуванні справжнього дива.
Щастю не було меж, після стількох років обстежень і лікування, вона все-таки носила під серцем дитя. Ось як Бог віддячує за хороші вчинки.
Минуло 9 місяців, у Софії та Василя народилася чудова дівчинка, яку вони, як і Богданчика, – обожнюють, і не перестають дякувати Богу за такий подарунок.
Нехай кожен з вас отримає від Боженьки те, що хоче!
Фото ілюстративне – pixabay
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
