fbpx

Ми з Віктором мріяли про велику сім’ю. Саме тому у нас рік за роком народилося троє діток. Але мені з ними важко. Я не встигаю готувати смачну їжу, тому зазвичай готую щось з напівфабрикатів. Я ж була впевнена, що мої батьки нам будуть допомагати, але вони списують все на роботу. Дивно мені, бо мали б тішитися онуками. Те, що ми їх відвідуємо раз на тиждень або що вони водять дітей у кіно, на мій погляд, однозначно недостатньо

Мої батьки відмовляються няньчити наших з Віктором дітей. Як би це не звучало дивно, я знайшла підтримку у свекрухи.

Ми з чоловіком завжди мріяли про велику сім’ю, тому у нас швидко рік за роком народилося троє дітей. Мій чоловік Віктор багато працює, а я дома з дітьми одна.

Мої батьки не проявляли великого бажання нам допомагати, за що я на них і розлючена. Проте мені простягнула руку допомоги свекруха, яку я навмисне хвалю перед своїми батьками.

Я відчуваю неймовірну втому. Діти мене сильно вимотують. У мене немає часу прибирати, і я часто готую нам їжу з напівфабрикатів, тому що розумію, що борщу я не в змозі приготувати, тим більше, наліпити вареників.

Мої батьки працюють, тому побачитися з онуками мають час лише на вихідних. Я запитала одного разу, чи можуть діти залишитися з ними на ніч, щоб ми з чоловіком трохи відпочили. Вони вибачилися, сказавши, що не зможуть доглядати за трьома дітьми цілими вихідними. Вони втомляться наступного робочого тижня. Моє невдоволення батьками зростало.

Коли ми приходимо до них, вони граються з дітьми, але ми з чоловіком повинні бути там. Мене це дуже дратує. Під час однієї з “бурь” мої батьки окреслили такий сценарій візиту: “Оленко, приходьте на обід в суботу чи неділю. Тоді ми виведемо дітей на прогулянку, а ви з Віктором приляжете на дивані і відпочинете. Але на більше не розраховуйте. Можливо, коли вони стануть трішки більшими, тоді щось зміниться”.

Моя свекруха повна протилежність моїх батьків. Коли я розповіла їй про ставлення моїх батьків, вона була здивована. На відміну від них, свекруха стверджувала, що доглядати онуків для бабусі й дідуся – радість. Одним словом, я з самого початку бачила, що моя свекруха має такі ж погляди, як і я, і ми розуміємо одна одну.

Моя свекруха вже на пенсії, тож я запропонувала їй для початку двічі на тиждень проводити час з середущою Улянкою. Віктор привозив її вранці і забирав ввечері.

Свекруха живе одна, тому їй ця компанія лише в радість. Через кілька тижнів вона погодилася на те, щоб всі троє дітей були у неї в гостях, а іноді вони навіть залишаються в бабусі ночувати.

Треба визнати, що свекруха в мене чудова. Дітей завжди чекають улюблені пиріжки з картоплею чи улюблений дітьми зелений борщик. А ще, бабуся навчила їх мити за собою посуд і застеляти ліжка.

Вона дозволяє нам з чоловіком відпочивати і приділяти час один одному. Мене дивує той факт, що мої батьки не такі чудові, як мати мого чоловіка.

Кожного разу, коли ми збираємося на сімейне свято, я згадую про те, що діти люблять свою бабусю по батьковій лінії і як вона гарно піклується про них. Я твердо вірю, що мої батьки одного разу зрозуміють, яку помилку вони роблять.

Вони зовсім не намагаються нам допомагати і будувати стосунки з онуками. Те, що ми їх відвідуємо раз на тиждень або що вони водять дітей у кіно, на мій погляд, однозначно недостатньо.

А що ви думаєте з цього приводу? Як достукатися до бабусі і дідуся?

Текс підготовлено на основі реальної історії спеціально для ibilingua. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

You cannot copy content of this page