Ми з Юлею не бачилися більше 20 років. А були ж у школі не розлий вода! Та що там у школі – ще з дитячого садочку ми з Юлею стали кращими подружками.
Ще з дитячого садочку ми з Юлею стали кращими подружками. В школі були не розлий вода, всі спільні шкільні роки сиділи завжди за однією партою. Коли вчителька намагалася нас розсадити, ми дуже сумували і просили її цього не робити, навіть наші мами втручалися і просили за нас.
Юля була дуже розумною і здібною, вона часто допомагала мені в навчанні, з уроками, з півдготовкою до контрольних і екзаменів. А от я з навчанням якось особливо не дружила. Тому після дев’ятого класу я зі школи пішла, вступила до технікуму. А Юля залишилася вчитися до одинадцятого класу.
Ми з нею стали спілкуватися менше, але все одно продовжували дружити, ділитися одна з одною найсокровеннішим.
Але потім Юля закінчила школу і поїхала вчитися в інше місто навчатися в університеті.
У кожної з нас завертілося своє життя і більше ми з нею не бачилися і не спілкувалися.
***
Пройшли роки. Я вийшла заміж, народила двох дітей. діти вже майже виросли, адже пройшло більше 20 років з того часу, як я закінчила школу.
Місяць тому у нас була зустріч випускників. Ми почали згадувати шкільні роки, згадали тих, хто не приїхав на зустріч. Згадали і Юлю.
І така туга за подругоб накрила мене, що я вирішила знайти її через інтернет. Буквально в той же вечір мені пощастило: я знайшла Юлю у Фейсбуці. Написала їй. Вона мені відповіла. Ми знову почали спілкуватися як кращі подруги.
Вона розповіла мені про своє життя. Після закінчення інституту Юля познайомилася з іноземцем, вийшла за нього заміж і поїхала жити до Франції. Заміжня вона вже 15 років. У неї все в порядку, але вона сумує за батьківщиною.
Я дуже захотіла її побачити і тому запросила її в гості. Юля з радістю погодилася, бо якраз збиралася навідати маму під Києвом.
Коли Юля прилетіла, приїхала, я очікувала, що ми добре проведемо час, згадаємо минуле.
Але в гості до мене приїхала зовсім чужа мені жінка. Груба і невихована. Вона відразу ж посварилася з моїми сусідами, з якими у мене завжди були дуже хороші стосунки. Я подумала, що просто сталося якесь непорозуміння.
Але Юля продовжувала мене неприємно дивувати.
Вона постійно все порівнювала. І ці порівняння завжди були не на користь нашої країни. Мені якось дуже стало прикро за нашу Батьківщину. А Юлі не подобалося абсолютно все: і мої сусіди, і двірник, і таксисти.
Вона навіть влаштувала некрасиву сцену в кафе і відмовилася оплачувати своє замовлення: їй не сподобалася їжа і обслуговування! Хоча все було на рівні.
У дитинстві і в шкільні роки Юля була зовсім іншою: спокійною, врівноваженою і дуже вихованою. А нинішню подругу я просто не впізнавала. Вже наступного дня я стала мріяти про її від’їзд назад до Франції.
Приїзд моєї старої шкільної подруги став для мене і моєї родини величезним випробуванням. Ніколи б не подумала, що роки так сильно можуть змінити людину. І, на жаль, не в кращу сторону…
Але човікк сказав, щоб я ставилася до цього простіше і не переймалася, адже я маю в Україні чудових справжніх подруг!
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!
