Ми з живемо у великому будинку разом з мамою чоловіка. У Віри Павлівни в домі багато вільних кімнат, вона казала, що їй самотньо самій і запросила нас, поки ми з Олексієм не придбали ще своє житло. І ми на свою голову погодилися.
Живемо, але мене все дратує до дрібниць. Поясню, чому. Все почалося з наших заручин, коли моя майбутня свекруха сказала Льоші: “Ти поспішаєш, дивися щоб не пошкодував”! Мені тоді так прикро і неприємно стало!
А далі Віра Павлівна озвучила сценарій нашого весілля, що все має бути саме так, як воно це бачить: тамада, конкурси, страви на столах, кількість гостей.
Я плакала і не хотіла те, що вона мені нав’язує, свої безглузді конкурси та викупи, хотіла тихого застілля з друзями та родиною. Але мама чоловіка зробила, як хотіла, не питаючи мене, всунула свої циркові конкурси, притягла якийсь недоречний декор. Того дня я просто намагалася не концентрувати свою увагу на цьому, але я так того й не забула.
Нині живемо втрьох я, чоловік і його матінка. І вона лізе у все «куди пішли», «чому мені не сказали, що затримаєтеся», «що приготувати», а коли кажеш, що приготувати – свекруха готує не те, а на свій смак і багато, ніхто не з’їдає, летить у смітник, і потім ображається.
Віра Павлівна постійно гладить речі мого чоловіка, коли вони не потребують прасування і Олексій їй говорить, що не потрібно, та вона все рівно це робить без дозволу. Коли щось намагаюся їй сказати – там повна стіна непорозуміння і не бажання розуміти.
Днями причепилися до Льоші, що у нього маленький заробіток, а їй в її віці хочеться краще і якісніше харчуватися. Він послухав, пропустив мимо вух і пішов собі, так вона прийшла до мене з «мотивуючими» фразами: «Треба його налаштувати на додаткову роботу» тощо.
А він і так цілими днями на роботі, ми його з дитиною тільки пізно увечері бачимо, хочеться поспілкуватися наодинці елементарно. Так ні, матуся тут як тут, в нашій кімнаті, зі своїми вказівками. У вихідні вдома справ купа, які робить Льоша – то труби замінити, то проводку, а він усе вміє і самостійно робить, а їй все не так, їй усе треба відразу.
Не знаю, як прийняти цю ситуацію. Я щиро намагаюся полюбити маму чоловіка, не приймаю близько її витівки, але коли я їй щось говорю, а ту відповідь отримую просто ігнор чи заперечення, то більше й казати нічого не хочеться.
Мені також не подобається, коли вона про щось просить Олексія, бо це відбувається так: вона 200 разів підійде і затюкає своїм проханням, а якщо він не встиг це зробити, вона претензію висловить і образиться.
Ви не думайте, ми думали про переїзд. Але проблема в тому, що якщо сказати Вірі Павлівні, що ми з’їжджаємо, то уявляю, яка там буде сцена: “Я вам усе, а ви мене кидаєте!” Хоча ми навіть не просимо її щось робити, ми без неї чудово справляємося, чоловік забезпечує мене й дитину і навіть її частково, і на роботу ходить у чистому та акуратному.
От як мені бути з такою свекрухою??? Підкажіть будь ласка, мудрі читачки цього сайту!
Фото – авторське.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено
