Ми зараз тимчасово живемо у свекрухи, поки відбудовуємо наш будиночок в Ірпені. І я за ці місяці зрозуміла, що для мами чоловіка наш син – чужий. А все через те, яким чином наша довгождана дитина народилася.
Свекруха так і не змогла це прийняти.
Живемо ми з чоловіком десять років, і весь цей час ми не мали діток. Що ми тільки не робили — нічого не виходило, доки не наважилися на ЕКЗ.
Весь цей час свекруха мене зі світу зживала через те, що не можу народити. І ось у нас з’явився чудовий синочок. Роман. І треба було сказати свекрусі, що мені зробили ЕКЗ! Зараз докоряємо себе з чоловіком за це, тому що почалося пекло.
Спочатку Інна Володимирівна повідомила всіх родичів, що у нас штучна дитина з пробірки, і до нас приїхала ціла делегація подивитися на це диво. Сама вона постійно казала чоловікові, що це не його рідна дитина, коли він з’явився на світ таким неприродним шляхом. І невідомо, ким він виросте, і що далі з ним буде, і таке інше.
Я просто не уявляю, що буде, коли дитина подорослішає і почне розуміти. Що йому наговорить рідна бабуся і як він із цим житиме? Я
А зараз ми ще й, як я вже сказала, живемо кілька місяців у мами чоловіка. Вона на онука навіть не дивиться.
На щастя, скоро вже додому повертаємося.
Чоловік теж від мами в осаді, але діватися нам від неї нікуди – скрізь дістане. Допоможіть порадою, як примирити свекруху з тим, як народився її онук? Чи прийме вона його колись?
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з відкритих джерел, Ibilingua.com.
