fbpx

Ми живемо на Прикарпатті, в Івано-Франківській області. Останні чотири місяці з нами в будинку ще живуть моя теща з молодшою сестрою дружини – вони переїхали з-під Києва. Може я, звичайно, не правий, але у мене повна хата жінок, але тарілку після мене ніхто не помиє. ну вони там оту мізерну допомогу державну отримують, але то копійки, яких я й не бачу, вони на них по кафе ходять

Ми живемо на Прикарпатті, в Івано-Франківській області. Останні чотири місяці з нами в будинку ще живуть моя теща з молодшою сестрою дружини – вони переїхали з-під Києва.

Жінка моя в декрті, теща на пенсію недавно вийшла, сестра дружини студентка, навчається віддалено. Тому працюя я однин, ну вони там оту мізерну допомогу державну отримують, але то копійки, яких я й не бачу, вони на них по кафе ходять.

Та я. власне, ось про що. Може я, звичайно, не правий, але у мене повна хата жінок, але тарілку після мене ніхто не помиє!

Вже десь через місяць такого спільного проживання наше життя почало перетворюватися на справжнє пекло. Мама дружини весь час проводить удома. Кожен божий день вона розповідає нам, як треба жити та виховувати дитину.

Вона повернута на чистоті і помічає буквально кожну порошинку. Тому якщо теща бачить хоча б найменший безлад, починається конфлікт. Я намагаюся зайвий раз у перепалки не лізти, але ситуація загострюється.

Днями я прийшов з роботи дуже пізно, повечеряв поодинці і залишив після себе немите тарілку. Ранок почався з жахливих криків про те, що в раковині лежить брудний посуд. Галина Павлівна волала на всю квартиру, назвала мене нечупарою і сказала, що зі мною неможливо жити.

І тут я не витримав. На емоціях назвав тещу як вважав за потрібне. А потім випалив:

– Я єдина людина, яка працює у цій сім’ї. Невже так складно просто помити мою тарілку мовчки? Окрім мене, всі інші постійно сидять удома або в парках і кафе. У вас є совість? Щодня я працюю як віл, щоб прогодувати вас усіх! Щось не подобається – вперед на Київ, там досить нормально люди живуть!

Галина павлівна обімліла, а в кімнату вбігла моя дружина і сказала, що я розбудив нашу дитину. А потім Оксанка прошипіла:

– Ти ж знаєш, як мама любить порядок! Ось складно було помити цю прокляту тарілку?

І ось тут я обомлів. Думав, дружина підтримає мене. Адже ситуація просто абсурдна! Але зрештою я ще й винним виявився.

Злийдо неможливості, я пішов на роботу. Не знаю, скільки ще витримаю. Я і так беру будь-який підробіток, аби менше бути вдома. Жодного доброго слова там не почуєш. Вічно якісь претензії та невдоволення.

Я повністю оплачую комуналку, вирішую усі побутові проблеми без їхньої фінансової допомоги. Невже я заслужив на таке ставлення? Будь ласка, поясніть мені, як налагодити контакт із тещею. Я просто не витримую! Навіть до дружини якось охолов останнім часом, вже хвилююся за нашу родину, щиро кажучи.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.

You cannot copy content of this page